Податки для села: примусове обезземелення

Віталій НАЗАРЕНКО.

Чернігівська область.

Ухвалений парламентом урядовий законопроєкт №5600 встановлює у поточному році нові податкові правила не лише для фізичних осіб — підприємців, а й для селян-одноосібників і дрібних фермерів. Лобісти переконують, що це виведе аграрний сектор із «тіні». Разом із тим багато експертів убачають у документі спробу ліквідації села як адміністративної одиниці,
а селянства як класу та називають його новою колективізацією і примусовим обезземеленням в інтересах агрохолдингів.

_{Понад 50 соток? Плати!}

СКАНДАЛЬНІШОЮ за цей закон можна назвати тільки так звану земельну реформу. Документ запроваджує нові правила для тих, хто досі не мав справ із податковою, тобто для селян-одноосібників. Переходячи до суті ухваленого, зупинимось на основних положеннях, які зачіпають українське село. Найголовніше нововведення — це запровадження поняття «мінімальне податкове зобов’язання» (МПЗ) для власників або користувачів сільськогосподарських ділянок, які знаходяться за межами населених пунктів. З 1 січня все, що більше 50 соток і розташоване за селом, оподатковуватиметься. Це стосуватиметься як власників землі, на якій нічого не вирощується, так і фермерів чи аграріїв, котрі обробляють свою або орендовану ділянку. Логіка проста: з кожного гектара треба сплатити певну суму, і вона не може бути меншою за встановлене державою МПЗ. Таким чином уряд нібито хоче побороти «тіньовий» обробіток землі і збирати додатково 12 мільярдів гривень щороку.

До мінімального податкового зобов’язання входять такі податки: на землю; на доходи фізичних осіб (ПДФО); із доходу за продаж урожаю, вирощеного на цій ділянці; військовий збір із зарплати найманих працівників. Розмір МПЗ вираховується від нормативної грошової оцінки і варіюється по роках: 2022-й — 4%, 2023-й — 5% (як бачимо, цілком можливо, що надалі він збільшуватиметься). Потрібно обрахувати суму вищезазначених податків і порівняти з МПЗ. Якщо вийде менше, слід доплатити. Щодо агрохолдингів, то річний розмір податків на один гектар землі у них зазвичай перевищує мінімальне податкове зобов’язання і становить 2300 гривень. 60% із зібраних з одноосібників коштів надходитиме до місцевих бюджетів. Державна скарбниця отримає 25%, а обласна — 15%.

У той же час продаж ділянок сільгосппризначення, безпосередньо одержаних платником податку у власність у процесі приватизації земель державних КСП або приватизації вгідь, які перебували у користуванні такого платника, або виділеної в натурі (на місцевості) власнику земельної частки (паю), а також успадкованих, може оподатковуватись за ставкою 0%. Єдина умова — земля повинна перебувати у власності понад три роки і особа має отримувати з неї дохід не частіше одного разу на рік. Спадкоємцям же цього правила дотримуватись не потрібно. До цього часу без ПДФО та військового збору особа могла продати не більше двох гектарів сільськогосподарської землі.

_{За і проти}

ЛОБІСТИ ринку землі вітають ухвалення законопроєкту №5600. Зокрема, у Всеукраїнській аграрній раді (ВАР), яка активно виступала за його впровадження, стверджують, що в Україні близько 8 мільйонів гектарів землі обробляється без сплати жодних податків. «Збитки становлять щонайменше 20 мільярдів гривень за рік, — пояснив заступник голови ВАР Денис Марчук. — Мета — вивести агросектор із «тіні». Тим, хто сумлінно платить податки, боятися нічого. Закон більшою мірою стосується людей, які, працюючи на землі, обробляючи сотні гектарів, не сплачували жодної копійки».

Натомість фермери налаштовані не так позитивно. Представник фермерського господарства «Баклан і К» Григорій Коваль висловлює свої думки: «Законопроєкт неоднозначний. Це, як на мене, палиця на два кінці: для людини з банком землі в 300 гектарів і для людини з трьома гектарами. Я противник того, що коли селянин обробляє свій пай, то він має платити. Але тут також питання: хто доведе, чи людина сама працює, чи віддала землю в обробіток комусь хитромудрому. Найстрашніше те, що є прецедент. Сьогодні це чотири, завтра п’ять відсотків від НГО, а післязавтра може бути сім-вісім. Звісно, платити треба всім! Але, знову ж таки, якщо людина обробляє своє — це одне, а коли є гравці з кількома сотнями гектарів, що не реєструються і не платять податків, — то вже інша річ. Одним із підводних каменів може бути той самий ринок землі: імовірно, так і задумано, щоб люди продали землю. Нащо тобі паритись на тих двох гектарах — краще їх збути з рук! Що стосується мене, то я не маю фінансів купити вгіддя. До того ж придбати ділянку не так просто, є купа юридичних нюансів. Ціна сьогодні «ходить» від 800 до 1300 доларів за гектар. Все залежить від якості землі».

Директор ТОВ «Переможець» Андрій Юдицький (на фото автора на 1-й стор.) ділиться власними роздумами: «Важко сьогодні щось коментувати. Я знаю одне: ринок землі вже відкрито і все робиться для того, щоб люди її якнайшвидше позбулись. Яке моє ставлення до цього? Від самого початку неправильно було розпайовувати землі, це рішення на знищення України. Що стосується нашого господарства, то землю ми купити можемо, але не тисячі гектарів, бо потрібен капітал, якого в нас нема. На відміну від холдингів та іноземців. Розраховуємо на те, що люди не продаватимуть землю за тисячу доларів, бо це не ціна, а копійки. По-нормальному держава повинна викуповувати вгіддя і здавати в оренду ефективному власникові, який живе там, де працює».

_{Знищити як клас}

ВІЦЕ-ПРЕЗИДЕНТ Всеукраїнської асоціації фермерів і приватних землевласників директор фермерського господарства «Соната» Іван Якуб категоричніший у своїх висловлюваннях. Так, на його думку, частина положень законопроєкту №5600 спрямована на те, щоб знищити село як адміністративно-територіальну одиницю, а селян як клас, решта положень — на обезземелення українців.

— У результаті цих змін худоби люди тримати не будуть. Цим завершиться остаточне знищення селянства як самостійного класу, — прогнозує представник асоціації. — Давайте порахуємо: максимальний річний прибуток із двох гектарів, який може отримати одноосібник, становить 30 тисяч гривень. Ділимо ці кошти на 12 місяців і отримуємо 2,5 тисячі гривень. Із цих 30 тисяч заберуть десяту частину. Сором! Кого ви обкладаєте податками?

Інші статті законопроєкту, на думку Івана Якуба, розраховані на те, щоб люди якомога швидше збували паї. «Їх продаж не оподатковується, а місцеві бюджети залишаються без надходжень. У нормальній країні все зробили б навпаки, але тільки не в нас, — обурюється фермер. — Земля стимулює виробництво, а продаж — навпаки. Це зроблено для того, аби обезземелити селянство. У всьому світі самозайняті особи — найвигідніший прошарок для держави, бо вона не думає, як їх забезпечити роботою. У нас же, навпаки, хочуть зменшити їх кількість. Припустимо, одноосібник не сплачує за вироблену продукцію, але ж вона йде далі, утворюючи додану вартість».

За словами І. Якуба, Чернігівщина — одна з областей, де активно продають паї. «Я сам змушений купувати вгіддя, хоча противник цього й наголошую, що земля має належати державі. Але якщо зараз я не придбаю ділянки, то за мене це зробить хтось інший. Раніше землю продавало переважно люмпенізоване населення, а законопроєкт 5600 стимулює позбуватися наділів і тих, хто намагався на них господарювати, — обурюється Іван Якуб. — Тепер розв’язали руки податковій. Це сталінські груші-яблуні — така собі нова колективізація в інтересах великих гравців ринку. Нам обґрунтовують, що найбільші «тіньовики» — це селяни, але разом із тим забувають сказати, скільки землі обробляють холдинги без зміни цільового призначення, недоплачуючи громадам, пайовикам, державі. Мільярди! Будемо сподіватись, що цій владі залишилося недовго. Наступний парламент повинен виправити скоєне божевілля. Цей рік буде і без того важким для сільського господарства».

А тим часом… Із моменту запуску ринку землі середня ціна гектара становить 33 415 гривень. До кінця минулого року було здійснено 21 978 операцій купівлі-продажу ділянок загальною площею 80 041 га. Схоже на те, що українці продадуть землю за копійки, як свого часу індіанці Америки обміняли свої терени на скляні брязкальця.