Архів
П’ятниця,
17 грудня 2021 року

№ 93 (19941)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Наша поштаСоняшник
  Версія для друку          На головну
  • Про тих, хто поруч

Селом на трициклі

Віктор ЗЕЛЕНЮК.

Вінницька область.

Фото автора.

ВУЛИЦЯ Польова в Терешках Барської громади хоч і розташована на окраїні села, проте гарно впорядкована. Живуть тут працьовиті люди, які займаються вирощуванням плодів і ягід. Біля кожної хати тішать око доглянуті ділянки багаторічних насаджень. Є такі й у Бориса Антоновича та Ліни Степанівни Кривих.

От тільки господар не може працювати повноцінно — хвороба ніг позбавила можливості ходити без милиць. А втім, щоб не бути тягарем для сім’ї, кмітливий пенсіонер постійно щось удосконалює у своїх транспортних засобах.

Останнім його технічним витвором стало народження трицикла-трансформера. Він давно виношував задум створити власноруч компактний самохідний інвалідний візок. Тож зібрався з думками, взяв до рук інструменти й почав наближати задум до реальності.

— Від свого мотоблока я від’єднав рогаті ручки управління, скрутив болтами ту частину з рамою і переднім колесом старого розкладного велосипеда, яким колись їздила дружина на роботу, всадив зверху сидіння від інвалідного візка з ручним керуванням, і вийшов справжній тобі трицикл, — розповідає Борис Антонович.

Робота просувалася повільно, тривала два тижні, але день при дні він працював. Свердлив, зварював деталі, обрізав усе зайве, сидячи на маленькому ослінчику або стоячи на колінах. Стомлювався дуже, та від задуму не відступав — дуже вже хотілося довести самому собі, на що здатний. Зізнається, що тоді ночами не спав, розмірковуючи над тим, як склепати все докупи…

Часом на підмогу кликав дружину. І, полишивши домашні справи, Ліна Степанівна теж ставала механіком — тримала, подавала, піднімала… Вона сьогодні щиро радіє за чоловіка, що в нього все вдалось, як того прагнув.

— Мій трицикл невеликої потужності, але його шести з половиною кінських сил вистачить для підкорення сільських пагорбів, — хвалиться своїм виробом майстер. — Далеко їздити мені не треба: в магазин і з магазину, в сад, в поле. Три літри бензину розтягую на місяць. Я добре пам’ятаю свій перший виїзд за ворота. Більшість схвально його оцінили, але були й такі, що кепкували. Та мені до їхньої іронії байдуже, адже старався для себе самого, — тепер у мене є помічник, який допоможе більше спілкуватися з людьми. Бо яка ж то мука, коли, крім свого подвір’я, не можеш нікуди вийти. Хто подібне переживав, той мене зрозуміє…

Версія для друку          На головну
  • З повідомлень інформагентств
Газова електрика
Читати
Велика експропріація задля «Великого будівництва»
Читати
Виконати — обов’язок, перевиконати — честь
Читати
Спродується народ...
Читати
«Порушу закон — я (не) піду сам»
Читати





При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове