Архів
П’ятниця,
17 грудня 2021 року

№ 93 (19941)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Наша поштаСоняшник
  Версія для друку          На головну

Вінець доброти в руках Господніх

Антоніна КІЗЛОВА.

17 грудня (4 грудня за ст. ст.) — день святої великомучениці Варвари (близько 294—306 рр.), котрій відтяв голову за віру рідний батько.

Варвара народилась у знатній родині в місті Іліополь (нині — Баальбек, Ліван). Рано втратила матір, та й із батьком Діоскором бачилася нечасто. Виховували й навчали дівчинку служниці. За деякими житіями, саме ці жінки й розповіли підопічній про Господа. За іншими, отроковиця сама здогадалася, що рукотворні ідоли не могли створити світ, а вже потім почула про те, хто саме є Творцем. Відтоді Варвара розпитувала саме про Нього, втративши інтерес до опанування «премудростей», важливих для майбутнього сімейного життя. Бо вирішила: якщо й варто комусь присвятити життя, то тільки Богу.

Коли Діоскор знайшов 12-річній дочці нареченого (тоді в такому віці якраз і слід було виходити заміж), він почув від неї рішучу відмову, але подумав, що це минеться після розширення кола спілкування. Незабаром він поїхав у далеку подорож. Поки батька не було дома, Варвара справді багато спілкувалася, завдяки цьому знайшла священника і прийняла хрещення. Тож при наступній зустрічі вже пояснила, що не хоче мати чоловіка на землі, бо вірна Христові.

Розлючений Діоскор спочатку познущався з дівчини сам: бив її, зачиняв у коморі, морив голодом. Коли ж це не допомогло повернути непокірну до ідолопоклоніння, звернувся до місцевого володаря Мартіана. Після жорстоких прилюдних тортур і принижень підсудну, яка весь цей час славила Пресвяту Трійцю, стратили разом із дівчиною Іуліанією, котра звинуватила катів Варвари в безчесті.

Віряни всього світу з VI ст. вшановують святу як захисницю від найстрашнішої смерті — наглої, без причастя (тому великомученицю іноді зображують із потиром у руках, хоча миряни не можуть навіть торкатися чаші для причастя). Також молитов угодниці просять, аби запобігти сімейним чварам, епідемічним захворюванням, пожежам. Грузинська церква відзначає Барбароба — день святої Варвари — передусім як нагоду помолитися за дітей.

На Варвари в церквах освячують воду, безліч прочан здавна прибуває до Києва, де з ХІІ ст. перебувають мощі угодниці. Українські віряни традиційно вважають празник радше «жіночим». Дівчатам цього дня, на відміну від інших хатніх клопотів, дозволене рукоділля, бо Варвара, за благочестивими переказами, вишивала ризи самому Христові. Господарі вранці спостерігали за інеєм: якщо він густий, наступного року добре вродить садовина.

Версія для друку          На головну
  • З повідомлень інформагентств
Газова електрика
Читати
Велика експропріація задля «Великого будівництва»
Читати
Виконати — обов’язок, перевиконати — честь
Читати
Спродується народ...
Читати
«Порушу закон — я (не) піду сам»
Читати





При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове