• З приводу

«Понад тисячу років євреї називають Київ своїм домом»

Олег ГРИГОРЕНКО.

15-16 грудня у форматі онлайн-конференції пройшов Київський єврейський форум (Kyiv Jewish Forum — KJF).

ЗА РІВНЕМ представництва цей захід, який в українській столиці відбувся вже третій рік поспіль, навряд чи можна назвати рядовим. Його учасниками стали Президент України Володимир Зеленський, президент Ізраїлю Іцхак Герцог, Прем’єр-міністр Денис Шмигаль, міністр закордонних справ Дмитро Кулеба, міністр внутрішніх справ Денис Монастирський та міністр охорони здоров’я Віктор Ляшко. А ще — представники конгресу і сенату США, ООН, Єврокомісії, парламентів та урядів багатьох країн світу (серед них Італія, Канада, Велика Британія), а також відомі науковці та бізнесмени.

Що їх зібрало разом? Як було заявлено, «виклики перед євреями та всім світом». Більш конкретно їх окреслив Борис Ложкін, президент Єврейської конфедерації України: «Ми обговорюємо проблему зростання антисемітизму та вплив освіти на його стримування, передову роль Ізраїлю в інноваційній модернізації економіки, збереження пам’яті про Голокост та багато іншого».

Треба думати, за словами «та багато іншого» якраз і криються найзлободенніші проблеми народу України, гостинного господаря заходу. Адже вони стосуються і більш як півмільйонної єврейської громади в державі. Про ту ж війну на Донбасі, яку вже восьмий рік поспіль веде проти нас Росія, про пошуки виходу вітчизняної економіки з кризи, зрештою, про визнання Ізраїлем Голодомору 1932-1933 років геноцидом українського народу, чого вже 15 років ця країна так і не може чи не хоче зробити…

Втім, не це було наріжним каменем порядку денного форуму, а боротьба з антисемітизмом. І на цьому терені, як виявилось, українська історія може слугувати за приклад іншим. Ось, зокрема, що зазначив у виступі на Kyiv Jewish Forum-2021 конгресмен, член палати представників США від штату Колорадо Дуг Ламборн: «Вже понад тисячу років євреї називають Київ своїм домом, відколи Костянтин Сьомий сидів на імператорському престолі в Константинополі. Те, як українська нація і сьогодні ставиться до Ізраїлю та єврейського народу, говорить про її шляхетний характер».

Тим часом генеральний директор Національної коаліції на підтримку євразійського єврейства Марк Левін заявив: «Я багато разів відвідував Україну. Хто міг уявити ще 30 років тому, що в Україні з’явиться процвітаюча єврейська громада, яка відвідуватиме синагоги, ходитиме до недільних шкіл? Але це сталося. Хто міг припустити, що одного прекрасного дня Україна обере президента єврея? Але саме це і сталось у 2019 році».

І справді, навряд чи можна дорікнути в антисемітизмі українському народові, який обрав собі президента єврея. До речі, Володимир Зеленський також виступив на відкритті Kyiv Jewish Forum. Деякі тези й акценти його промови варто навести, адже вони спонукають до роздумів.

Так, Глава держави зазначив, що в українського та єврейського народів багато спільного, що зв’язки між ними сягають тисячолітньої глибини: перша письмова згадка на івриті про Київ датується саме так. За словами Президента, ще на початку XX століття єврейська спільнота України була найчисленнішою та становила майже чверть усього єврейського населення світу. Тут народилися Голда Меїр, Шолом-Алейхем і президент Ізраїлю Іцхак Бен-Цві. На території України зародилися хасидизм, сіонізм та ідеологія створення власної ізраїльської держави, зауважив Зеленський. В Україні стартував проєкт Єврейської конфедерації «Праведники мого міста», у рамках якого наші вулиці, площі та сквери перейменовують на честь Праведників народів світу. Триває будівництво меморіального комплексу «Бабин Яр». Що-правда, гарант і словом не обмовився про те, що громадськість цього проєкту не підтримала і назвала його антиукраїнським. І, звичайно, не забув похвалитись прийнятим цього року у вересні Верховною Радою і підписаний ним у жовтні закон про запобігання виявам антисемітизму в Україні. Мовляв, навіть сам термін «антисемітизм» в українському законі визначено саме так, як того вимагає IHRA — Міжнародний альянс пам’яті жертв Голокосту.

Однак визначення терміну «антисемітизм» від IHRA саме по собі суперечливе. Бо, виходить, узагалі забороняється будь-яке засудження окупаційних дій Ізраїлю на палестинських територіях, навіть не можна сумніватися в офіційно «затверджених» Тель-Авівом фактах ізраїльської історії. Чимало демократичних світових спільнот вбачають у цьому наступ на свободу слова і навіть обмеження прав на волевиявлення людей інших національностей. Так, канадський Університет Торонто після року роздумів відмовився прийняти визначення антисемітизму від IHRA. Як повідомляє сайт middleeastmonitor.com, ще рік тому в університеті створили комітет, покликаний боротися з антисемітизмом серед студентів. Точилося багато дискусій щодо цього. У підсумку комітет висловив думку, що пропоноване ізраїльською організацією визначення є спірним і однобоким, яке «душить свободу думки».

Хоча у глобальному масштабі така проблема існує, це факт. Президент Всесвітнього єврейського конгресу Рональд Лаудер закликав протистояти руху BDS (Boycott, Divestment and Sanctions), який набирає популярності та закликає до економічного і політичного тиску на Ізраїль. За його словами, рух BDS, який делегітимізує єврейську державу Ізраїль, є антисемітським. Оскільки за ненавистю до Ізраїлю ховається ненависть до всіх євреїв. «Антисемітизм глибоко проник в онлайн-середовище, у студентські спільноти університетів і коледжів по всьому світу. Ніколи не думав, що побачу це колись, але сьогодні єврейським хлопцям небезпечно гуляти вулицями Парижа, Лондона і навіть Нью-Йорка в ярмулці», — заявив президент Всесвітнього єврейського конгресу.

Словом, Україна і українці чують Ізраїль та ізраїльтян. А от чи чує Ізраїль нас? Чи ставиться так само шляхетно і з повагою до історії України? Безсумнівно, що ні. Бо досі не визнав Голодомору 1932-1933 років геноцидом українського народу. І, вочевидь, і не збирається цього робити з ряду політичних і суто меркантильних міркувань. І не зважає на те, що у нас навіть «президент єврей». Пригадаймо, торік 19 серп­ня прем’єр-міністр Ізраїлю Біньямін Нетаньяху прибув до Києва. І на спільній пресконференції за підсумками візиту Президент України Володимир Зеленський, згадавши спільну історію наших народів, заявив: «Я звернувся до ізраїльської сторони із закликом визнати Голодомор актом геноциду українського народу». Ізраїльський прем’єр-міністр теж згадав спільні сторінки української та єврейської історії, зокрема Голокост. Водночас про Голодомор Нетаньяху не обмовився жодним словом. Навіть на знак політичної ввічливості, адже перебував на багатостраждальній українській землі!

Голодомор і Голокост — це спільна пам’ять українців та євреїв. Тож Ізраїль як ніхто має розуміти глибину трагедії, котру пережив український народ у 1932-1933 роках. Чи визнають депутати ізраїльського кнесету Голодомор українців геноцидом? Авторитетний єврейський громадський діяч України Йосип Зісельс серед причин стриманого ставлення Ізраїлю до проблематики Голодомору назвав небажання Тель-Авіва псувати відносини передовсім із Москвою, ревне ставлення єврейської спільноти до порівняння Голодомору з Голокостом, а також «наслідки радянської та російської освіти багатьох ізраїльтян». Так що не тішмо, шановні співвітчизники, себе ілюзіями на цей кшталт. Цього не станеться, як би під час зустрічей не закликали ізраїльських керманичів українські можно­владці та які б «Київські єврейські форуми» при цьому не організовували. Хіба що і нині наш Президент Зеленський може пишатися своїм черговим досягненням на міжнародній арені. Адже за підсумками форуму президент Ізраїлю Іцхак Герцог визнав, що українські лідери «абсолютно віддані боротьбі з антисемітизмом».

Оце й уся суть «багатообіцяючої» за перспективами співробітництва дружби Ізраїлю та України, про яку на форумі стільки було набалакано в режимі онлайн. Хто б іще казав нам: «Понад тисячу років євреї називають Київ своїм домом». То невже не бачили, що коїлося в Україні у 1932-1933 роках?