Архів
Вівторок,
14 грудня 2021 року

№ 92 (19940)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Добрий господар
  Версія для друку          На головну
  • Небайдужі

Рятують храм Мазепи

Віталій НАЗАРЕНКО.

Чернігівська область.

Покровській церкві у селі Дігтярівка Новгород-Сіверського району більш ніж 300 років. Саме у цій святині 30 жовтня 1708 року уклали військово-політичний союз гетьман України Іван Мазепа та шведський король Карл ХІІ.

Від царя до комунара

ДІГТЯРІВКА розташована південніше Новгорода-Сіверського на схилах долини Десни. Як і багато тутешніх сіл, заснували її переселенці з Наддніпрянщини у XVII столітті (першу згадку датують 1673 роком). Назва говорить про заняття місцевих мешканців — вони виробляли дьоготь. За тих часів тут працював цегляний завод, а неподалік розташовувалися копальні вапна, які належали Івану Мазепі.

На початку XVIII століття гетьман збудував у Дігтярівці велику церкву. Її освятили на честь Покрови Божої Матері 1708 року. Церква була окрасою тієї місцевості, вона неодмінно притягувала погляди козаків та шведів. А 30 жовтня у храмі відбулася історична зустріч гетьмана України та короля Швеції — під його куполом було укладено українсько-шведську військово-політичну угоду. Карл ХІІ тоді подарував церкві чавунні плити для підлоги із гравіюванням «К ХІІ»

Після поразки шведів поблизу Полтави тривалий час ніхто не згадував про історію святині. Її не зруйнували за часів Російської імперії — навіть Петро І пошкодував таку красу. Вистояв храм і за найбільшого тиску на релігію, у 1930-ті роки минулого століття. Однак 1961-го руки «совєтських» варварів таки дотяглися до мазепинської церкви — голова місцевого колгоспу наказав бульдозерами зрівняти її із землею. Колгоспники звалили бані, зруйнували частину стін, але повністю знести церкву не вдалося.

Держава відхрестилась

2009-ГО у Дігтярівці було створено православну громаду Київського патріархату. Тоді ж люди почали шукати кошти на реставрацію храму. І знайшли — допомогу надали українці з діаспори США та Канади, із благодійного фонду імені Андрія Первозваного. Відбудовою взявся керувати київський архітектор Сергій Юрченко. Частину робіт вдалося здійснити, але через політично-релігійне протистояння справа затихла, і діаспора припинила фінансувати реставрацію.

Про наміри відновити Покровську церкву в Дігтярівці торік заявили в Православній церкві України, до громади якої належить храм. Реставраційним проєктом мали займатися Фонд Мазепи та Митрополичий фонд ПЦУ. Втім, далі намірів так і не дійшло. Тож до роботи взялася благодійна організація «Спадщина.УА», яка запустила ініціативу «Врятувати храм Івана Мазепи». Насамперед планують покрити металом купол відреставрованої у 2011-2013 роках частини (тоді зусиллями благодійників удалось відновити південний приділ, проте тимчасовий дах протікає та руйнує стіни). «Дах повторюватиме той, який ми бачимо на архівних світлинах», — розповів Сергій Юрченко.

Ініціатор кампанії Юрій Бруєнко наголошує, що ще 1999-го мазепинський храм було внесено до програми уряду з відновлення видатних пам’яток історії та культури нарівні з палацом Розумовського в Батурині. «Проєкт із порятунку церкви в Дігтярівці символізує нашу державність, за яку змагався Іван Мазепа, наважившись на опір Московському царству. Скільки було хвиль реставрації, і всі чомусь зупинялися. Дай Боже, щоб наша не розчинилася», — сподівається пан Юрій.

Громадськість змотивує

ЦЕРКВА мала п’ять куполів, центральний значно вивищувався і контрастував із нижчими боковими, її було видно за десятки кілометрів. Будівничі передбачили систему опалення, у стіни вмурували глечики-голосники для покращання акустики. Храм має дуже складну будову, тому відновлювати його непросто. Більшість дослідників схиляється до того, що він був споруджений за проєктом західного архітектора у стилі українського бароко. На думку Сергія Юрченка, Покровську церкву не могли звести місцеві будівельники. Архітектор також звертає увагу на непересічний декор: «Хоча за об’ємною композицією храм належить до поширеного на Півночі України типу, декоративне оздоблення можна вважати раннім прикладом палладіанства».

Координатор проєкту Богдан Ворон зазначає, що кампанія з порятунку храму об’єднує фахівців, які мають досвід реставрації об’єктів культурної спадщини, а також реалістичну мету. «Якщо задумане здійсниться — це відкриє шлях до інших реставраційних проєктів. Участь громадськості має мотивувати долучитися уряд і духовенство», — наголосив він.

Версія для друку          На головну
  • З повідомлень інформагентств
Відвели два місяці
Читати
Головний кошторис підписано
Читати
За гроші платників податків!
Читати
Ціни ростуть невпинно
Читати
Замало донорської крові
Читати
Диктант на відмінно
Читати





При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове