|
Версія для друку На головну Смерть на чужині Віктор ЗЕЛЕНЮК.
Вінницька — Хмельницька області. На
одну могилу збільшився цвинтар у селі Кугаївці на Хмельниччині, й на одну
дитину стало менше в багатодітній сім’ї Ігоря Єрмоченка та Лариси Тринько. До
свого 25-ліття юнак не дожив трохи більше двох місяців. Казав чекати його на
новорічні свята, а натомість повернувся до рідних… у труні. ВІН марив
журналістикою, але жодного дня так і не працював за здобутою п’ять років тому в
Барському гуманітарно-педагогічному коледжі імені Михайла Грушевського
спеціальністю «журналістика». Просився на роботу в чемеровецьку райгазету «Нове
життя», та місця для нього там не знайшлося. Колеги порадили «перебитися» до
кращих часів, поки з’явиться вакансія… Василь із
дитинства привчений бути самостійним: із шостого по дев’ятий клас навчався в
Кам’янець-Подільському ліцеї-інтернаті, у міському будинку дитячої творчості
займався в гуртку юних журналістів, його матеріали друкувались у районній
газеті, у тринадцять років написав перше оповідання «Ми діти козацького роду»,
сам поїхав у сусідню область і вступив до педагогічного коледжу. — Ми дуже
раділи за нього, бо в нашому роду не було журналістів, — розповідає плачучи
мама Василя Лариса Вікторівна. — Йому б жити та жити, радувати нас внуками, а
так — за одну мить усе обірвалося, все скінчилося… Якби ж я знала своє горе, то
нізащо не відпустила б синочка в те заробітчанське рабство. Я благала не їхати,
а він стояв на своєму — зароблю грошей, оженюсь і вам з татом буду допомагати…
Не знайшлося для нього роботи в рідній стороні, не потрібний він став Україні.
Як зла мачуха, випхала вона мою дитину на чужину… І це після того, як він три
роки відслужив за контрактом у нашій армії, брав участь у бойових діях на
сході... Коли ж звільнився, то ще довго ходив із простягнутою рукою до центру
зайнятості. Мріяв про вищу освіту, проте грошей на навчання не було… А тут якраз
підвернувся товариш-сусід, з яким у травні цього року вони поїхали за кордон
шукати ліпшої долі. Син влаштувався на машинобудівний завод у місті Велень.
Телефонував до мене по два рази на день. Розповідав, що знайшов чимало друзів серед
поляків, але дуже сумує за домом, за рідними. Його тягнуло в село. Тепер він у
Кугаївцях назавжди… Про
обставини нещасного випадку з Василем Єрмоченком практично нічого не відомо.
Тільки те, що на нього впала арматура. Внаслідок травми він був госпіталізований
до лікарні, де через два дні помер. Невимовно
страшно батькам проводжати дітей в останню путь. Лариса Вікторівна вже
гартована моральними випробуваннями, коли в зоні бойових дій на Сході України
служили її сини Петро, Василь, Андрій та чоловік Ігор. Вона вимолила у Бога їм
повернення додому, але доля-зрадниця виявилася сильнішою і забрала у неї сина.
Жінка каже, що ніякі гроші з чужини не варті її страждань: «Краще б дитина моя
була живою і безробітною в Україні, аніж поплатилася життям там, за горбком…». Версія для друку На головну |
- З повідомлень інформагентств
Свого хліба вже нема ЧитатиЯК НЕОДНОРАЗОВО хвалилися в уряді, Україна
зібрала рекордний «із часів Київської Русі» урожай пшениці — 32,2 млн тонн у
бункерній вазі (30-31 млн тонн після очищення). Однак треба розуміти, що
продовольчого збіжжя з цього обсягу лише 42%, решта — фуражне. Отож зерна,
придатного для випікання хліба, маємо максимум 13 млн тонн (див. «Подорожчання
хліба неминуче» у номері за 3 грудня). Внутрішнє споживання пшениці становить
близько 7 млн тонн, із них 5,5 млн тонн — продовольчої. Згідно з меморандумом
на цей маркетинговий рік, продати за кордон можна 25,3 млн тонн збіжжя. Відтак
собі фактично залишиться 5,7 млн тонн — на межі необхідного. Та це, за словами
директора об’єднання хлібопекарських підприємств «Укрхлібпром» О. Васильченка,
найоптимістичніший прогноз. Адже ще на початку листопада вивезли 13 млн тонн
пшениці, і 91% (11,8 млн тонн) із них — саме продовольчої. А станом на 26
листопада, за даними Мінагропроду, вже 16,6 млн тонн (стільки продали за весь
минулий торговий рік). Відтак О. Васильченко певний, що продовольчу пшеницю
вивезли практично всю… Отож пекарям доведеться імпортувати борошно —
найімовірніше, з Туреччини. Дехто з експертів прогнозує, що вже незабаром
буханець коштуватиме понад 40 гривень.
I тут усе у збитках ЧитатиЗГІДНО зі звітом Державної
продовольчо-зернової корпорації України (ДПЗКУ, перебуває в управлінні
Мінекономіки) щодо виконання фінансового плану за 9 місяців, чисті збитки
сягають 327,9 млн грн. Станом на жовтень ДПЗКУ мала фінансових зобов’язань на
загальну суму 25,2 млрд грн. 23,9 млрд грн — це борг перед Китайською
національною корпорацією машинної промисловості та генеральних підрядів, який
українська сторона має виплатити до 2027 року, повідомляє антикорупційна
організація «Марлін». Як відомо, ще 2012-го із китайцями була укладена кредитна
угода на постачання нами пшениці під державні гарантії, але вона не
виконується, зокрема через корупційні фактори. За відсутності коштів у ДПЗКУ
платити за кредит доведеться з держбюджету.
Вугільна криза триває ЧитатиСТАНОМ на 6 грудня через відсутність
палива не працювали 20 блоків, один корпус теплоелектростанцій (ТЕС) та
теплоелектроцентралей (ТЕЦ) загальною потужністю 7,26 ГВт (у державі є 15 ТЕС і
три ТЕЦ із сукупною кількістю енергоблоків 85). Запаси вугілля на складах ТЕС у
понеділок становили 414,9 тис. тонн, із них газового — 318,9 тис. тонн і
антрацитового — 96 тис. тонн. Як і раніше, ресурс нижче необхідного. При цьому
частка атомних електростанцій в енергозабезпеченні збільшилася з 58 до 60%.
Хто хмеліє від виторгу? ЧитатиВЕЛИКА «спиртоватизація» триває. Днями на
аукціоні продали Вузлівське МПД (спиртозавод) у місті Радехів на Львівщині.
Торгувалися сім компаній, котрі, змагаючись, накрутили ціну зі стартових 21 млн
грн до 333 млн, за які об’єкт придбало ТОВ «Гольцварен». Цей спиртозавод наразі
є найдорожчим серед приватизованих підприємств такого профілю. Про переможця
аукціону відомо, що його власником є львівський підприємець Б. Страшевський
(також володіє підприємством «Баупрод», що займається продажем бітуму та
щебеню), статутний капітал — 440 тисяч грн. До речі, з’явились новини про іншу
гучну приватизацію — київського машинобудівного заводу «Більшовик». Кошти за
результатами аукціону в розмірі 1,429 млрд грн уже надійшли до держбюджету
(раніше повідомлялося, що Антимонопольний комітет залишив без розгляду заяву на
купівлю об’єкта переможцем торгів і продовжує розслідувати можливу змову).
Принаймні таку інформацію повідомляє голова Фонду держмайна Д. Сенниченко. За
його словами, інвестор також погасить понад 500 млн грн боргів заводу. Д.
Сенниченко похвалився, що фонд «заробив» для головної скарбниці від роздержавлення
підприємств у 2020-2021-му 8,1 млрд грн. Мовляв, це більше, ніж за сім
попередніх років.
На нові не вистачає коштів ЧитатиАСОЦІАЦІЯ автовиробників повідомила, що у
листопаді українці зареєстрували 58,3 тис. уживаних легковиків, увезених із-за
кордону. Це на 81% більше, ніж рік тому, і на 4% перевищує жовтневий показник
(більше іноземних машин із пробігом протягом місяця реєстрували тільки в лютому
2019 року, коли вперше спливав термін пільгової легалізації «євроблях»). При
цьому частка вживаних іномарок сягнула 87% від усіх перший раз зареєстрованих у
країні. Загалом від початку року на українські номери перейшли майже 470 тис.
імпортних машин із пробігом — у півтора разу більше, ніж торік.
|