|
Версія для друку На головну Навчання «автостопом» Галина ВЕРНИГОРА. Уже
три місяці, відколи почався навчальний рік, із Підлісного до Високого, села
Монастириської міської громади Чортківського району Тернопільщини, не ходить
шкільний автобус. Школу в Підлісному закрили ще два роки тому, а тепер ось, як
заявили батьки, забрали і шкільний автобус… ДО
НАВЧАЛЬНОГО закладу, що за 10 кілометрів од села, 16 учнів Підлісного тепер
мусять самотужки добиратися за гроші батьків: коли рейсовим автобусом
«Івано-Франківськ — Монастириська» (а він іде повз їхнє село дуже рано, о 7-й
ранку, тож діти прибувають до школи вже о 7:30 і мусять чекати початку навчань
до 9-ї), а коли й «автостопом», голосуючи на трасі. Чи можна назвати таку
ситуацію нормальною? Звичайно, ні. Тож батьки куди вже тільки в районі та
області не скаржилися, де тільки не просили допомоги. Марно. Заступниця
начальника управління освіти Монастириської громади Леся Мохун добре знає про
цю проблему і пояснює, що автобус, який надали громаді, у них насправді є, але
закріплений він за Горожанською школою, яка за три кілометри від Підлісного.
Раніше транспорт возив і до Високого, куди чимало батьків свого часу, іще до
реформи, віддали на навчання дітей, вважаючи, що там для них кращі умови. Але
згодом їхню громаду поділили на старостинські округи. Відтак Горожанка та
Підлісне стали одним округом, а Високе — іншим. «Тому наш автобус не може
возити дітей у село Високе, розташоване на сім кілометрів далі від Горожанки»,
— пояснює чиновниця. Директорка
обласного департаменту освіти Ольга Хома підтверджує, що місцева влада
зобов’язана забезпечити підвезення учнів до шкіл і назад лише в межах громади.
Але водночас і зауважує: «Дійсно, коли проводилась оптимізація 3 роки тому,
таких округів не було і батьки вибрали ту школу, яка краще підходить їхній
дитині. Тому місцевий орган влади має переглянути таку ситуацію і здійснювати
довіз до тих закладів освіти, куди довозилися діти раніше». Здавалося б,
ось де можуть зарадити проблемі — у Міністерстві освіти і науки. На прохання прокоментувати
ситуацію міністр освіти Сергій Шкарлет відповів: «Переадресуймо це питання
керівнику громади, це його компетенція. Тому що субвенцію держава виділила на
шкільний автобус. Але якщо буде запит на міністерство, ми перевіримо ці факти,
відправимо туди державну службу якості освіти, яка чітко розбереться, і ми дамо
свої рекомендації». Але схоже на
те, що поки у Міністерстві освіти «дадуть свої рекомендації», і навчальний рік
закінчиться. Втім, якби два роки тому в Підлісному не «оптимізували» (читай —
закрили) місцевої школи, то і проблеми такої у краян не виникло б. Як і зайвих
тривог-переживань за своїх дітей. Надворі зима, і як воно їхнім школярикам
щодня вдосвіта прокидатися, щоб на вітрі й морозі ще сутінкової пори стояти на
трасі, очікуючи рейсового автобуса, нерідко ще й переповненого? А проспало
дитя, то або вдома залишається, або «голосує» на дорозі попуткам у Високе. Ось такі
вони, реформаторські реалії «Нової української школи». І це попри те, що з 1
січня 2021 року в Україні діє новий санітарний регламент для шкіл, який
передбачає обов’язкове організоване підвезення учнів, що проживають від школи
на відстані понад два кілометри. Як виконується норма на місцях, ми бачимо на
прикладі учнів із тернопільського села Підлісне. І аж ніяк це не в’яжеться зі
словами можновладців. Зокрема, перебуваючи днями у робочій поїздці на
Івано-Франківщині, під час урочистого передавання 12 автобусів для шкіл
територіальних громад області, міністр освіти Сергій Шкарлет запевнив, що
доступність освіти — один із ключових пріоритетів діяльності МОН, а створення
належних умов освітнього процесу залежить од своєчасного та комфортного
транспортування учнів до місця навчання. Версія для друку На головну |
- З повідомлень інформагентств
Свого хліба вже нема ЧитатиЯК НЕОДНОРАЗОВО хвалилися в уряді, Україна
зібрала рекордний «із часів Київської Русі» урожай пшениці — 32,2 млн тонн у
бункерній вазі (30-31 млн тонн після очищення). Однак треба розуміти, що
продовольчого збіжжя з цього обсягу лише 42%, решта — фуражне. Отож зерна,
придатного для випікання хліба, маємо максимум 13 млн тонн (див. «Подорожчання
хліба неминуче» у номері за 3 грудня). Внутрішнє споживання пшениці становить
близько 7 млн тонн, із них 5,5 млн тонн — продовольчої. Згідно з меморандумом
на цей маркетинговий рік, продати за кордон можна 25,3 млн тонн збіжжя. Відтак
собі фактично залишиться 5,7 млн тонн — на межі необхідного. Та це, за словами
директора об’єднання хлібопекарських підприємств «Укрхлібпром» О. Васильченка,
найоптимістичніший прогноз. Адже ще на початку листопада вивезли 13 млн тонн
пшениці, і 91% (11,8 млн тонн) із них — саме продовольчої. А станом на 26
листопада, за даними Мінагропроду, вже 16,6 млн тонн (стільки продали за весь
минулий торговий рік). Відтак О. Васильченко певний, що продовольчу пшеницю
вивезли практично всю… Отож пекарям доведеться імпортувати борошно —
найімовірніше, з Туреччини. Дехто з експертів прогнозує, що вже незабаром
буханець коштуватиме понад 40 гривень.
I тут усе у збитках ЧитатиЗГІДНО зі звітом Державної
продовольчо-зернової корпорації України (ДПЗКУ, перебуває в управлінні
Мінекономіки) щодо виконання фінансового плану за 9 місяців, чисті збитки
сягають 327,9 млн грн. Станом на жовтень ДПЗКУ мала фінансових зобов’язань на
загальну суму 25,2 млрд грн. 23,9 млрд грн — це борг перед Китайською
національною корпорацією машинної промисловості та генеральних підрядів, який
українська сторона має виплатити до 2027 року, повідомляє антикорупційна
організація «Марлін». Як відомо, ще 2012-го із китайцями була укладена кредитна
угода на постачання нами пшениці під державні гарантії, але вона не
виконується, зокрема через корупційні фактори. За відсутності коштів у ДПЗКУ
платити за кредит доведеться з держбюджету.
Вугільна криза триває ЧитатиСТАНОМ на 6 грудня через відсутність
палива не працювали 20 блоків, один корпус теплоелектростанцій (ТЕС) та
теплоелектроцентралей (ТЕЦ) загальною потужністю 7,26 ГВт (у державі є 15 ТЕС і
три ТЕЦ із сукупною кількістю енергоблоків 85). Запаси вугілля на складах ТЕС у
понеділок становили 414,9 тис. тонн, із них газового — 318,9 тис. тонн і
антрацитового — 96 тис. тонн. Як і раніше, ресурс нижче необхідного. При цьому
частка атомних електростанцій в енергозабезпеченні збільшилася з 58 до 60%.
Хто хмеліє від виторгу? ЧитатиВЕЛИКА «спиртоватизація» триває. Днями на
аукціоні продали Вузлівське МПД (спиртозавод) у місті Радехів на Львівщині.
Торгувалися сім компаній, котрі, змагаючись, накрутили ціну зі стартових 21 млн
грн до 333 млн, за які об’єкт придбало ТОВ «Гольцварен». Цей спиртозавод наразі
є найдорожчим серед приватизованих підприємств такого профілю. Про переможця
аукціону відомо, що його власником є львівський підприємець Б. Страшевський
(також володіє підприємством «Баупрод», що займається продажем бітуму та
щебеню), статутний капітал — 440 тисяч грн. До речі, з’явились новини про іншу
гучну приватизацію — київського машинобудівного заводу «Більшовик». Кошти за
результатами аукціону в розмірі 1,429 млрд грн уже надійшли до держбюджету
(раніше повідомлялося, що Антимонопольний комітет залишив без розгляду заяву на
купівлю об’єкта переможцем торгів і продовжує розслідувати можливу змову).
Принаймні таку інформацію повідомляє голова Фонду держмайна Д. Сенниченко. За
його словами, інвестор також погасить понад 500 млн грн боргів заводу. Д.
Сенниченко похвалився, що фонд «заробив» для головної скарбниці від роздержавлення
підприємств у 2020-2021-му 8,1 млрд грн. Мовляв, це більше, ніж за сім
попередніх років.
На нові не вистачає коштів ЧитатиАСОЦІАЦІЯ автовиробників повідомила, що у
листопаді українці зареєстрували 58,3 тис. уживаних легковиків, увезених із-за
кордону. Це на 81% більше, ніж рік тому, і на 4% перевищує жовтневий показник
(більше іноземних машин із пробігом протягом місяця реєстрували тільки в лютому
2019 року, коли вперше спливав термін пільгової легалізації «євроблях»). При
цьому частка вживаних іномарок сягнула 87% від усіх перший раз зареєстрованих у
країні. Загалом від початку року на українські номери перейшли майже 470 тис.
імпортних машин із пробігом — у півтора разу більше, ніж торік.
|