|
Архів П’ятниця,
№ 91 (19939) |
 Про нас |
 Реклама |
 Поточний номер |
 Передплата |
| |
| Малюнки А. Василенка | PDF архів | Архів |
| У номері: | Весела світлиця | Наша пошта | Соняшник |
|
|
|
|
||||||
|
||||||||
|
||||||||
|
| ||||||||
Версія для друку На головну
Україна — головна Михайло ГУБАШ. У вівторок, 7 грудня, президенти США і Росії Джозеф Байден і Володимир Путін провели відеоконференцію. За інформацією Білого дому, Україна була головною темою розмови. ПЕРШИЙ раз переговори між лідерами двох країн були у червні, коли вони особисто зустрілись у Женеві. Єдиним помітним результатом тих перемовин стало повернення послів до Москви та Вашингтона. Про результати другої зустрічі говорити поки що зарано. Позиція РФ зрозуміла: вона в жодному разі не хоче допустити приєднання України до Євросоюзу або НАТО, тим паче і туди, і туди водночас. Тому що в такому разі наша країна буде остаточно втрачена для здійснення неоімперських планів теперішнього керівництва Кремля. Саме тому Путін напередодні розмови з Байденом відверто сказав, що основною метою для нього є добитися «письмових, а не усних» юридичних гарантій од США і колективного Заходу про неприєднання України до Північноатлантичного альянсу. Втім, задовольнилася б РФ і «повним» виконанням мінських угод (у її, Росії, трактовці й послідовності), бо втілення їхніх положень у життя (автономний Донбас, проведення там виборів до того, як кордон буде передано під контроль України, і т. п.) стане гарантією невступу України до євроструктур. Ситуація ускладнюється тим, що Сполученим Штатам дуже потрібно, аби на тлі погіршення відносин РФ із Заходом вона не зблизилася з Китаєм, який сьогодні став головним стратегічним конкурентом Америки, та з Іраном, де нібито поступово наближаються до створення ядерної зброї. Тому деякі спостерігачі й непокояться, чи не розміняють заокеанські союзники інтересів України на прихильність Кремля у цих питаннях. Простіше кажучи, чи не «здадуть» нас США Росії. Адже слова підтримки та солідарності це, на жаль, тільки слова, а в міжнародних відносинах, як і в усіх інших, значущими є дії. Про що ж говорили лідери двох країн? Судячи з пресрелізу Білого дому, центральною темою, як уже згадувалося, була Україна. І тільки штрихом пройшлися по трьох інших питаннях: стратегічна стабільність, кіберзлочинність та регіональні проблеми, зокрема Іран. «Пандемії не порушували, кліматичної проблематики не порушували, й енергетики теж не порушували», — поінформував помічник президента Росії Юрій Ушаков. Білий дім повідомив, що Байден висловив занепокоєння ескалацією ситуації навколо України і «ясно дав зрозуміти, що США та союзники дадуть відповідь рішучими економічними та іншими заходами у разі військової ескалації». «Президент США говорив про можливі санкції, а наш президент — про те, що санкції для Росії річ не нова, що вони застосовуються досить довго, але жодного позитивного ефекту ані для США, ані для Росії не дають», — парирував Ушаков. Тож поки що рано робити висновки, чи вдалося сторонам конкретно про щось домовитися, чи кожен залишився «при своїх». Оцінювати будемо вже за діями. Тим часом увечері вівторка радник президента США з питань національної безпеки Джейк Салліван повідомив, що після переговорів із Путіним глава Білого дому вже провів розмови з лідерами Франції, Німеччини, Італії та Великої Британії, повідав їм про результати, а також провів консультації щодо подальших дій. Також Салліван поінформував, що Байден має намір зателефонувати і Президентові України, але зробить це тільки у четвер, 9 грудня. Навіть не наступного дня після відеоконференції… Цікаво, така неквапливість із дзвінком до Києва є якимсь сигналом Зеленському чи, може, виявом ставлення до нього глави Білого дому? Або ще щось? Найближчими днями на Президента України чекає ще одна телефонна розмова — з лідером Франції Еммануелем Макроном, який повідомив, що планує провести таку розмову з Зеленським і Путіним, аби обговорити питання «деескалації в регіоні». Тож наразі все відбувається на рівні розмов і перемовин, конкретних рішень нема. Принаймні про них ніхто не заявляє. І це теж непогано — поки розмовляють, воювати не будуть. Ну а далі побачимо — процес триває. Непокоїть інше — заклик «нічого про Україну без України» так і залишився тільки закликом… Версія для друку На головну |
Свого хліба вже немаЧитатиI тут усе у збиткахЧитатиВугільна криза триваєЧитатиХто хмеліє від виторгу?ЧитатиНа нові не вистачає коштівЧитати |
|
