|
Версія для друку На головну Україна — головна Михайло ГУБАШ. У
вівторок, 7 грудня, президенти США і Росії Джозеф Байден і Володимир Путін
провели відеоконференцію. За інформацією Білого дому, Україна була головною
темою розмови. ПЕРШИЙ раз
переговори між лідерами двох країн були у червні, коли вони особисто зустрілись
у Женеві. Єдиним помітним результатом тих перемовин стало повернення послів до
Москви та Вашингтона. Про результати другої зустрічі говорити поки що зарано. Позиція РФ
зрозуміла: вона в жодному разі не хоче допустити приєднання України до
Євросоюзу або НАТО, тим паче і туди, і туди водночас. Тому що в такому разі
наша країна буде остаточно втрачена для здійснення неоімперських планів
теперішнього керівництва Кремля. Саме тому Путін напередодні розмови з Байденом
відверто сказав, що основною метою для нього є добитися «письмових, а не усних»
юридичних гарантій од США і колективного Заходу про неприєднання України до
Північноатлантичного альянсу. Втім, задовольнилася б РФ і «повним» виконанням
мінських угод (у її, Росії, трактовці й послідовності), бо втілення їхніх
положень у життя (автономний Донбас, проведення там виборів до того, як кордон
буде передано під контроль України, і т. п.) стане гарантією невступу України
до євроструктур. Ситуація
ускладнюється тим, що Сполученим Штатам дуже потрібно, аби на тлі погіршення
відносин РФ із Заходом вона не зблизилася з Китаєм, який сьогодні став головним
стратегічним конкурентом Америки, та з Іраном, де нібито поступово наближаються
до створення ядерної зброї. Тому деякі спостерігачі й непокояться, чи не
розміняють заокеанські союзники інтересів України на прихильність Кремля у цих
питаннях. Простіше кажучи, чи не «здадуть» нас США Росії. Адже слова підтримки
та солідарності це, на жаль, тільки слова, а в міжнародних відносинах, як і в
усіх інших, значущими є дії. Про що ж
говорили лідери двох країн? Судячи з пресрелізу Білого дому, центральною темою,
як уже згадувалося, була Україна. І тільки штрихом пройшлися по трьох інших
питаннях: стратегічна стабільність, кіберзлочинність та регіональні проблеми,
зокрема Іран. «Пандемії не порушували, кліматичної проблематики не порушували,
й енергетики теж не порушували», — поінформував помічник президента Росії Юрій
Ушаков. Білий дім
повідомив, що Байден висловив занепокоєння ескалацією ситуації навколо України
і «ясно дав зрозуміти, що США та союзники дадуть відповідь рішучими
економічними та іншими заходами у разі військової ескалації». «Президент
США говорив про можливі санкції, а наш президент — про те, що санкції для Росії
річ не нова, що вони застосовуються досить довго, але жодного позитивного
ефекту ані для США, ані для Росії не дають», — парирував Ушаков. Тож поки що
рано робити висновки, чи вдалося сторонам конкретно про щось домовитися, чи
кожен залишився «при своїх». Оцінювати будемо вже за діями. Тим часом
увечері вівторка радник президента США з питань національної безпеки Джейк
Салліван повідомив, що після переговорів із Путіним глава Білого дому вже
провів розмови з лідерами Франції, Німеччини, Італії та Великої Британії,
повідав їм про результати, а також провів консультації щодо подальших дій.
Також Салліван поінформував, що Байден має намір зателефонувати і Президентові
України, але зробить це тільки у четвер, 9 грудня. Навіть не наступного дня
після відеоконференції… Цікаво, така
неквапливість із дзвінком до Києва є якимсь сигналом Зеленському чи, може,
виявом ставлення до нього глави Білого дому? Або ще щось? Найближчими
днями на Президента України чекає ще одна телефонна розмова — з лідером Франції
Еммануелем Макроном, який повідомив, що планує провести таку розмову з
Зеленським і Путіним, аби обговорити питання «деескалації в регіоні». Тож наразі
все відбувається на рівні розмов і перемовин, конкретних рішень нема. Принаймні
про них ніхто не заявляє. І це теж непогано — поки розмовляють, воювати не
будуть. Ну а далі побачимо — процес триває. Непокоїть
інше — заклик «нічого про Україну без України» так і залишився тільки закликом…
Версія для друку На головну |
- З повідомлень інформагентств
Свого хліба вже нема ЧитатиЯК НЕОДНОРАЗОВО хвалилися в уряді, Україна
зібрала рекордний «із часів Київської Русі» урожай пшениці — 32,2 млн тонн у
бункерній вазі (30-31 млн тонн після очищення). Однак треба розуміти, що
продовольчого збіжжя з цього обсягу лише 42%, решта — фуражне. Отож зерна,
придатного для випікання хліба, маємо максимум 13 млн тонн (див. «Подорожчання
хліба неминуче» у номері за 3 грудня). Внутрішнє споживання пшениці становить
близько 7 млн тонн, із них 5,5 млн тонн — продовольчої. Згідно з меморандумом
на цей маркетинговий рік, продати за кордон можна 25,3 млн тонн збіжжя. Відтак
собі фактично залишиться 5,7 млн тонн — на межі необхідного. Та це, за словами
директора об’єднання хлібопекарських підприємств «Укрхлібпром» О. Васильченка,
найоптимістичніший прогноз. Адже ще на початку листопада вивезли 13 млн тонн
пшениці, і 91% (11,8 млн тонн) із них — саме продовольчої. А станом на 26
листопада, за даними Мінагропроду, вже 16,6 млн тонн (стільки продали за весь
минулий торговий рік). Відтак О. Васильченко певний, що продовольчу пшеницю
вивезли практично всю… Отож пекарям доведеться імпортувати борошно —
найімовірніше, з Туреччини. Дехто з експертів прогнозує, що вже незабаром
буханець коштуватиме понад 40 гривень.
I тут усе у збитках ЧитатиЗГІДНО зі звітом Державної
продовольчо-зернової корпорації України (ДПЗКУ, перебуває в управлінні
Мінекономіки) щодо виконання фінансового плану за 9 місяців, чисті збитки
сягають 327,9 млн грн. Станом на жовтень ДПЗКУ мала фінансових зобов’язань на
загальну суму 25,2 млрд грн. 23,9 млрд грн — це борг перед Китайською
національною корпорацією машинної промисловості та генеральних підрядів, який
українська сторона має виплатити до 2027 року, повідомляє антикорупційна
організація «Марлін». Як відомо, ще 2012-го із китайцями була укладена кредитна
угода на постачання нами пшениці під державні гарантії, але вона не
виконується, зокрема через корупційні фактори. За відсутності коштів у ДПЗКУ
платити за кредит доведеться з держбюджету.
Вугільна криза триває ЧитатиСТАНОМ на 6 грудня через відсутність
палива не працювали 20 блоків, один корпус теплоелектростанцій (ТЕС) та
теплоелектроцентралей (ТЕЦ) загальною потужністю 7,26 ГВт (у державі є 15 ТЕС і
три ТЕЦ із сукупною кількістю енергоблоків 85). Запаси вугілля на складах ТЕС у
понеділок становили 414,9 тис. тонн, із них газового — 318,9 тис. тонн і
антрацитового — 96 тис. тонн. Як і раніше, ресурс нижче необхідного. При цьому
частка атомних електростанцій в енергозабезпеченні збільшилася з 58 до 60%.
Хто хмеліє від виторгу? ЧитатиВЕЛИКА «спиртоватизація» триває. Днями на
аукціоні продали Вузлівське МПД (спиртозавод) у місті Радехів на Львівщині.
Торгувалися сім компаній, котрі, змагаючись, накрутили ціну зі стартових 21 млн
грн до 333 млн, за які об’єкт придбало ТОВ «Гольцварен». Цей спиртозавод наразі
є найдорожчим серед приватизованих підприємств такого профілю. Про переможця
аукціону відомо, що його власником є львівський підприємець Б. Страшевський
(також володіє підприємством «Баупрод», що займається продажем бітуму та
щебеню), статутний капітал — 440 тисяч грн. До речі, з’явились новини про іншу
гучну приватизацію — київського машинобудівного заводу «Більшовик». Кошти за
результатами аукціону в розмірі 1,429 млрд грн уже надійшли до держбюджету
(раніше повідомлялося, що Антимонопольний комітет залишив без розгляду заяву на
купівлю об’єкта переможцем торгів і продовжує розслідувати можливу змову).
Принаймні таку інформацію повідомляє голова Фонду держмайна Д. Сенниченко. За
його словами, інвестор також погасить понад 500 млн грн боргів заводу. Д.
Сенниченко похвалився, що фонд «заробив» для головної скарбниці від роздержавлення
підприємств у 2020-2021-му 8,1 млрд грн. Мовляв, це більше, ніж за сім
попередніх років.
На нові не вистачає коштів ЧитатиАСОЦІАЦІЯ автовиробників повідомила, що у
листопаді українці зареєстрували 58,3 тис. уживаних легковиків, увезених із-за
кордону. Це на 81% більше, ніж рік тому, і на 4% перевищує жовтневий показник
(більше іноземних машин із пробігом протягом місяця реєстрували тільки в лютому
2019 року, коли вперше спливав термін пільгової легалізації «євроблях»). При
цьому частка вживаних іномарок сягнула 87% від усіх перший раз зареєстрованих у
країні. Загалом від початку року на українські номери перейшли майже 470 тис.
імпортних машин із пробігом — у півтора разу більше, ніж торік.
|