Наша пошта

• Рядки з листів

Процвітають здирництво та обман

ЧЕРЕЗ газету звертаюся до влади з проханням позакривати ігрові заклади і компанії, які з’явилися замість знищених заводів, фабрик та інших підприємств. Адже вони збагачуються, обдурюючи людей. Обіцяючи виграш, роками можуть надсилати листи щастя з підписами і мокрими печатками, далі обнадіюючи вже обманутих.

А скільки разів телефонували різні так звані менеджери, нав’язуючи різний непотріб? Уже й не знаєш, як відкараскатися від них. Помітила, що всі ці шахрайські контори мають різні назви, але дуже часто — спільну адресу.

Г. І. КУЗЬМЕНКО.

смт Калинівське

Бериславського району

Херсонської області.

Не оминула халепа з аферистами й мене. Клюнула я на легкі гроші. Замовила посилку, оплатила й стала чекати обіцяного виграшу. Але замість нього мені надіслали чергову бандероль і попросили оплатити, щоб на цей раз уже напевно отримати виграш. І я вдруге наступила на ті ж самі граблі, за що себе нині дуже картаю. Зрозуміло, що грошей ніхто й не думав виплачувати. Але тоді я вирішила йти до кінця. Почала спілкуватися з представниками фірми. Щоразу вони мені давали інші номери телефонів, де оператори, як під копірку, казали: «Щоб одержати виграш, який за вами закріплений, маєте оплатити посилку». І надсилали одна за одною. Крім того, щодня телефонували. То Ірина, то Роман, то Тетяна. Вже всіх і не згадаю. Завжди була інша особа, яка морочила мені голову. Я їм казала, щоб відчепилися, називала шахраями, лаялась. А вони послухають-послухають і за якийсь час знову чемненько своє правлять. Ох і дістали! Та найбільше, звісно, нарікаю на свою довірливість. Як підрахувала, скільки вони в мене грошей виманили, то пробачити собі не можу. І тепер усіх людей застерігаю, аби не велися на подібні виграші та розіграші. Бо все це — афера!

Валентина ШКУРКО.

с. Гайдамацьке

Дніпровського району

Дніпропетровської області.

Масляний насос до трактора, який я придбав у Вінниці в магазині, зламався вже через два місяці. Він був на гарантії, тож відправив на перевірку. Відповідь отримав таку: «Вийшов з ладу через дизельне масло, в якому знайдено мікрочастинки». Полаяв себе, що лише викинув гроші на вітер, та й пішов до іншого продавця. Цього разу насос пропрацював усього кілька днів, відтак почав дуже нагріватися. Я його зняв і перевірив. З’ясувалося, що вал насоса на один сантиметр довший, ніж має бути. Передзвонив мелітопольському продавцю, а той, недовго думаючи, каже: «Присилайте, і ми відремонтуємо за ваші гроші». Оце так! Продав браковану річ і змушує вдруге за неї заплатити.

За цією всією катавасією в мене робота зупинилася. Тож хутчій укотре кинувся на пошуки. Забігаючи наперед, скажу, що й утретє мені не пощастило. Насос виявився малопотужний, не такий, як я замовляв.

Витративши вже 2 тис. 500 грн, не став більше ризикувати. Дістав із гаража старенького ще радянського насоса, підрихтував його, і він запрацював. І досі працює.

Петро ПАВЛЮК.

с. Журбинці

Хмільницького району

Вінницької області.

Моя родичка перед польовими роботами прийшла, аби я позичив грошей на солярку. Написала розписку, що такого-то числа поверне. І я вирішив виручити людину. Ось уже й урожай зібрали. Жінка розрахувалась із пайовиками і поїхала навідати батьків. Про мене згадала, коли їй знову знадобилась позика. Стала слізно просити, мовляв, дуже, дядьку, треба. «Але ж ти іще попередній борг не повернула, — кажу. — І знову просиш. Та й нема в мене грошей. Усе, що відклав собі на похорон, — тобі віддав». Пішла вона, а за декілька днів принесла частину грошей. «Решту, — каже, — вирахувала за те, що ви в мене молоко брали». «Май совість, Катерино, я ж тобі за кожну банку молока 30 гривень давав».

На суді небога заперечувала, що брала в мене гроші в борг, що писала розписку. І суддя її підтримав. Вийшло так, що за моє жито мене ж і бито.

Микола ВОЛОЩУК.

с. Лісна Стінка

Куп’янського району

Харківської області.