Пост здоров’я

Cторінку підготував Микола ЮРЧИШИН.

• На прийомі у спеціаліста

Комплексне лікування — цілковите одужання

Розмову вів

Микола ЮРЧИШИН.

Фото автора.

Різновидом поширеної стрептококової інфекції, яка характеризується почервонінням і набряками на шкірі, є бешиха. Хворобу супроводжують інтоксикація та висока температура тіла.

Докладніше про цю недугу в розмові з лікарем-інфекціоністом вищої категорії, викладачем Інституту біології та медицини Київського національного університету ім. Т. Шевченка кандидатом медичних наук Ю. О. ЖИГАРЄВИМ.

— Юрію Олександровичу, кажуть, бешиха невиліковна. Чи так це?

— Ні, це неправда. Правда в тому, що її важко лікувати, бо хвороба насамперед стосується імунітету. Її викликають збудники, передовсім стрептококи. Це ті мікроби, з якими ми живемо, контактуємо. Для більшості з нас вони не становлять небезпеки, хіба що в декого можуть провокувати вугрі й прищі. Разом із тим на лікуванні деяких хворих позначаються певні особливості — генетичні, імунологічні, вік.

— Кого найбільше уражує ця патологія?

— Переважно це хвороба людей похилого віку. За статистикою, найбільше від неї страждають жінки віком понад 50 років. Але це не означає, що бешиха не може бути у молодших. Хоча й рідко, та вона трапляється навіть у дітей. Більшість пацієнтів, що входять до групи ризику, має неадекватний імунітет, тобто такий, який неадекватно працює проти цих мікробів. А відтак починається хронічне пекуче запалення шкіри. Найчастіше воно виникає на кінцівках ніг, іноді рук. За розміром може бути невеличким — кілька сантиметрів, але трапляється, червоніє майже вся рука чи нога. Через набряки та біль хворий відчуває великий дискомфорт, не може нормально ходити, робити щось руками. І найголовніше: бешиха схильна до рецидивуючого перебігу. Буває, гостре запалення минає через кілька днів або саме по собі, або після прийому антибіотиків. Хворому стає легше, температура тіла і набряки спадають. Але незабаром, а може навіть через десятки років, бешиха знову дає про себе знати. Картина повторюється: температура, запалення, набряки і пекучий біль, зазвичай на тому ж місці. У пацієнтів, які невчасно і неправильно лікувалися, хвороба може рецидивувати багато разів.

— Чи дає бешиха серйозні ускладнення?

— Так. Проблема не тільки в тому, що негативно змінюється звичний спосіб життя, погіршується загальний стан... Найголовніше — може виникнути лімфостаз, тобто порушення обміну лімфи хворої кінцівки, а відтак розвиватися слоновість ноги, за якої вона дуже набрякає й може збільшитись удвічі чи й утричі! Такі ускладнення зазвичай — наслідок невчасного звернення до лікаря. Боротися з цим значно важче, хоча цілком можливо. Але все ж таки ліпше до такого не доводити.

— Як лікують бешиху?

— У комплексі, як кажуть лікарі. Бо часто ми не можемо отримати позитивних результатів, через те що лікування недостатнє. Нерідко буває: хворий, не звертаючись до лікаря, лікується самотужки, купивши протизапальну мазь в аптеці. На якийсь час вона може втамувати запалення, притлумити біль. Однак невдовзі початковий стан хвороби відновлюється. Знаю чимало пацієнтів, які таким чином «гралися» місяцями, не знаючи, що підступність бешихи саме в рецидивуючих перебігах. Спершу може бути позитивна динаміка, хоча недуга не зникла, а зачаїлася. Тому її треба лікувати як слід, інакше це втрата часу. Лікування неодмінно передбачає прийом антибіотиків, а за потреби — імунотропних препаратів. Імунітет тут відіграє велику роль. Усі комплексні дії мають бути вчасними, тоді не виникне ускладнень, а шанси на повне одужання — високі. Якщо людина хворіє на бешиху роками і пізно звертається до лікаря, її теж можна вилікувати, проте зробити це складніше.

Крім бешихи, є ще таке захворювання — рожа. Вона може виникнути у селян, які доглядають за свиньми. Це зовсім інший збудник хвороби, властивої для тварин. Він може передаватися людині через невеликі ранки, подряпини на шкірі. Хоча за своїми ознаками рожа буває дуже схожою на бешиху, але оскільки це зовсім інше захворювання, то вимагає іншого лікування. Селянам у разі виникнення подібного обов’язково потрібно звернутися до лікаря для встановлення правильного діагнозу й призначення відповідного лікування.

— Серед сільських людей поширена думка, що бешиху успішно лікують знахарі. Що скажете на це?

— Про знахарів мені розповідала моя бабуся, котра стала медиком. У селах колись як було? Кури, свині, діти — всі разом. На обличчі бабусі, яка жила на Вінниччині, в підлітковому віці була рожа. Покликали знахарку, яка зробила якісь маніпуляції зі щільною підпаленою тканиною, прикладеною на пару секунд до болячки. Через день рожі не стало. Однак вивести рожу не так просто. Розвиток негативних процесів зумовлює порушення кровообігу, лімфоциркуляції. Уже будучи лікарем-інфекціоністом, професором Київського медичного інституту імені Богомольця, моя бабуся лікувала рожу лазером. На кафедрі під її керівництвом проводилися відповідні дослідження. Ось такий екскурс від сільської бабці-знахарки до сучасних технологій.

— Чи може бешиха передаватися від людини до людини?

— І так, і ні. Як я вже казав, хворобу викликає інфекція, збудник. Він може заражати, як і будь-який інший мікроб. Але захворіє не кожен: усе залежить від здатності організму протистояти цьому. У декого може бути просто гнійничковий висип або щось подібне. Проте одна людина з десяти, зазвичай із низьким імунітетом, від хворої людини заражається бешихою.

— Юрію Олександровичу, чи траплялись у вашій практиці такі випадки, коли рецидивів недуги не було?

— Рецидиви — це радше виняток, ніж правило. Вони є наслідком неадекватного лікування, а також особливостей організму пацієнта. Якщо відразу звернутися до лікаря чи навіть медсестри, які призначать комплексне лікування, то прогноз непоганий. Але, хай там як, повторюю: бешиху можна лікувати до цілковитого одужання на будь-якій стадії захворювання.