Добрий господар

Призабута, але така цінна чумиза

СПРАВДІ цікава рослина, а що корисна, надто для птахівництва, то важко переоцінити. Зовні схожа на сорго (друга назва «італійське сорго»), така ж заввишки і має таке ж листя, але насіння зібране не в «мітлу», а має вигляд ялинової шишки.

Чумизу можна вирощувати на зелений корм, на сіно. Наявність його в коров’ячому раціоні зумовлює підвищення надоїв молока; збільшуються прирости ваги у молодняку. Та все ж найбільша цінність — у зерні. Адже в ньому набагато більше білка, ніж у ячмені, просі, гречці, кукурудзі, вівсі. Дуже смачна й калорійна з чумизового пшона каша. Недарма ця культура одна з основних продовольчих у Китаї та деяких інших країнах. Є у збіжжі чумизи якась велика лікувальна та стимулююча сила. Тому й цінна у годівлі тварин, а для домашньої птиці це справжній делікатес. Якщо годувати чумизою курей, усі вони починають раніше нестися, в них рано прокидається поклик до насиджування яєць, тривалішим стає «строк служби» несучок; підвищується вихід курчат із яєць. Зерно чумизи — винятково добрий корм для курчат буквально з першого дня життя, позаяк у нього м’якша оболонка, ніж у проса, і вищі поживні якості. Ним доцільно годувати й перепелів. Трішки важче привчаються до нього індичата, то, щоб вони звикли, варто молоти зерно на млинку. Кози, вівці, коні, ВРХ охоче поїдають високовітамінізоване сіно з чумизи, в якому близько 65% — листя. Як результат, значно підвищується продуктивність цих тварин, вони перестають хворіти.

Чумизу варто вирощувати і на присадибних ділянках, і на фермерських землях.

До ґрунтів ця культура невибаглива, хіба що погано росте на жорстких солонцях. Теплолюбна, посухостійка. Висівати насіння треба у прогріту до 10-15^ОС землю, глибина загортання — 3-4 см. Якщо висівати так само, як зернові — рядковим способом на відстані 15 см, то в рядку треба залишати не більш ніж 12 рослин на погонному метрі. Бо чим рідше їх у рядку, тим більша шишечка. Доцільно навіть збільшити міжряддя до 30 см, щоб сходи почувалися вільготніше.

На початку важливо дотриматися агротехніки, себто прополоти міжряддя, двічі розпушити ґрунт у рядках. Коли сходи сягнуть 5-10 см, їм уже не страшна посуха, коріння саме добуватиме вологу; після змикання рослин, коли вони стануть заввишки 50-60 см, їм не загрожуватимуть бур’яни, навпаки, вони пригнічують останні.

Ще дуже важливий момент у сьогоднішніх ґрунтово-кліматичних умовах. Культура не виснажує і не зневоднює землю.

Оце такі переваги одного з найдревніших хлібних злаків.