Грабіжницьке мікрокредитування

_{Хто врятує українців від захмарних відсотків за мікропозиками?}

_{Позичив дві тисячі — повернув 20 тисяч}

Олена КОЩЕНКО.

Фото Анатолія Кізлова.

ВСЬОГО дві тисячі позичив, а повернути змусили 20. Ледве спекався того боргу… Типова картина для середньостатистичного українця-позичальника, загнаного у глухий кут непередбаченими або надзвичайними витратами на тлі хронічного безгрошів’я. Що й змусило його звернутись по позику до мікрофінансової організації (МФО).

Сьогодні в Україні діє понад 100 таких установ, бізнес яких процвітає. Головна причина популярності мікрокредитів — легкість і швидкість оформлення. Адже, крім паспорта, не потрібно жодних документів, що підтверджують твою платоспроможність, та процедур погодження, які є в банках. МФО ще й не запитують контактів поручителя. Оформити позичку можна навіть онлайн, кількома кліками комп’ютерної миші, заповнивши форму на сайті. Того ж дня вже й отримаєш на свою банківську картку гроші — позику на місяць, розмір якої не перевищує однієї мінімальної зарплати. Торік небанківські фінустанови видали українцям 88,6 млрд грн таких кредитів. Це половина від сумарного портфеля банківських споживчих кредитів, включно із позиками на термін понад один рік.

Але в мікрокредитування є й інший, темний, бік. Мова про захмарні відсотки та штрафи, які позичальникові доводиться платити за позичку. Навесні 2021 року Агентство США з міжнародного розвитку у рамках проєкту «Трансформація фінансового сектору» вирахувало, що середній показник в Україні серед МФО становить 510% річних. Хоча для позичальників, які прострочили платежі (а таких добрих дві третини від усіх), кінцева ставка — 750, 1500 і навіть 2800% річних!

Що виливається вже в астрономічно непідйомні суми. Людина не встигає погасити один кредит, а тому бере інший, а потім, щоб перекрити його, бере ще один… І так опиняється у справжньому кредитному рабстві. Прикладів таких по всій Україні — хоч греблю гати. За даними Опендатабот, у першому півріччі нинішнього року борг українців перед мікрофінансовими організаціями за простроченими позиками становив 15 мільярдів гривень.

Треба сказати, що проблема мікропозик турбує владу багатьох країн. Щоб захистити вразливі верстви населення, нерідко законодавчо обмежують максимальний розмір ставки. Наприклад, у Грузії з 2017-го гранична відсоткова ставка не може перевищувати 100% суми позики, а тепер її планують знизити до 50%. Обмеження у 100% встановлено й у Великій Британії, Литві, у ряді штатів США (у більш як половині їх, і поготів, мікрокредитування заборонене)…

_{Наше діряве законодавче підґрунтя}

ЦЬОГО року правила гри на ринку мікрофінансових послуг змінилися. Парламент ухвалив два закони — 891-IX (запрацював із 1 січня) та 1349-IX (із 14 липня), — які покликані захистити українців як від недоброчесних колекторів, про яких уже писала наша газета, так і від недобросовісної поведінки мікрофінансових організацій.

Загалом мікрокредити тепер прирівнюються до споживчих і, відповідно, регулюються Законом «Про споживче кредитування». Зокрема, з 1 січня незаконними стали зашкварні штрафи та пені. Встановлено максимально допустиму їх суму за порушення споживачем його зобов’язань на підставі договору. Якщо позичка видається на строк до місяця і її розмір не перевищує мінімальної заробітної плати (нині шість тисяч), то в разі прострочення сума заразом стягнених із клієнта пені та штрафів не може бути більша за подвійну позичену суму. Наприклад, якщо кредит три тисячі гривень, санкції не можуть перевищувати шести тисяч.

Закон зобов’язує мікрофінансові організації вказувати у рекламі реальну річну процентну ставку, і в ній не може йтися про кредит «під 0%».

Також заборонено змінювати процентні ставки за кредитом, порядок їх обчислення та сплати відсотків у бік погіршення умов для споживача…

На цьому, вочевидь, державний захист для дрібних позичальників і закінчується. Адже закон звільнив фінансові компанії від зобов’язання надавати клієнтам перед підписанням договору паспорт споживчого кредиту, якщо йдеться про позику сумою, що не перевищує мінімальної заробітної плати. Така норма є лише для кредитів, більших за «мінімалку». Як зазначають експерти, неврегульованість саме цього питання створила кредиторам широку законодавчу шпарину — можливість використовувати різні способи приховування справжньої інформації про кредит. Чим вони, як бачимо, і досі успішно послуговуються, продовжуючи до останньої нитки оббирати громадян.

Тим часом найчастіше позичальники ще й не відають, що, згідно із законом про споживче кредитування, клієнт має спочатку сплачувати тіло кредиту, потім відсотки, які набігли, і тільки після цього — штрафи. Бо, коли позичальник погасив тіло кредиту, на нього вже не нараховують відсотки. Проте у договорах із МФО досі прописується все навпаки: спочатку позичальник виплачує штраф, потім відсотки й лише після цього тіло кредиту. Це грає проти клієнта, адже, поки він намагається погасити те, що набігло поверх займу, на тіло кредиту продовжують нараховувати відсотки.

Втім, і це ще не увесь перелік ризиків для позичальників у сфері мікрокредитування. Бо, виявляється, можна взагалі ніколи й не брати кредиту у мікрофінансовій організації, та все одно… стати її боржником. Позику на вас оформлять, а ви цього й не знатимете. Бо кредит сьогодні можна узяти і онлайн лише з допомогою поцупленої з якоїсь бази даних копії паспорта. Махінацій поменшало б, кажуть експерти, якби у законі прописали норму про те, що МФО має право переказувати кошти тільки на картку тієї людини, яка оформлює кредит. Адже дістати доступ одночасно і до паспорта, й до даних картки все ж складніше. Проте така законодавча вимога відсутня, тож мікрофінансові організації самі диктують правила: хто з громадян їм винен, а хто ні.

І нехай ошукана людина тільки спробує довести у суді свою правоту. Всі фінансові організації докладають максимум зусиль, аби під їхні договори ніхто не зміг підкопатися. Вони мають у штаті досвідчених юристів. І орієнтуються й на те, що вартість оскарження угоди в суді для позичальника буде вища, ніж розмір боргу. Наприклад, людина позичила дві тис. грн і їй нарахували 10 тис. грн відсотків. Вартість послуг лише юриста становитиме 5-10 тис. грн. Так що позичальник постане перед вибором: або оскаржувати договір із ризиком програти суд і перспективою витратити більше, ніж оскаржує, або погасити борг.

_{Аморальний бізнес, інакше й не скажеш}

СЛОВОМ, як кредитні організації виконують нові закони, ми всі з вами нині відчуваємо на власній «позичальницькій» шкурі. Ціла фінансова галузь в Україні фактично живе за кошти збіднілих людей. Чи треба казати, що декому з таких співвітчизників одна зустріч із МФО може зруйнувати життя? Повно таких історій. І при цьому ошукані позичальники, яких скрутне матеріальне становище родини змусило взяти позичку «до зарплати» на те ж придбання ліків, ремонт автомобіля чи покупку вдяганки дитині напередодні зими, ще й не мають належного захисту держави. Чи не аморально це? Чому державні інституції, той же регулятор — Національний банк, не вживають заходів?

Для цього підстав більш ніж достатньо. Лише впродовж липня — вересня НБУ отримав три тисячі скарг громадян на роботу фінансових мікрокредитних компаній (це без урахування страхових компаній, кредитних спілок і ломбардів). Зокрема, 86% договорів позичальників із МФО містили положення, за визнанням самого регулятора, які можуть розглядатися як незаконні. Також часто скаржаться позичальники і на збільшення процентної ставки за порушення виконання споживачем зобов’язань та застосування одночасно штрафу та пені за одне й те саме порушення. З багатьох позичальників компанії стягнули більше, аніж мали б стягнути відповідно до договору…

А чи часто взагалі регулятор карає банки та фінансові компанії за зловживання? За недотримання встановлених законом вимог до кредитних договорів передбачено штраф розміром близько 119 000 гривень, а за надання недостовірної інформації про фінансову послугу — 10 200 гривень штрафу за кожен такий випадок. За словами фахівців, НБУ відстежує випадки зловживань і банків, і фінкомпаній, але не системно. Та і якщо знаходить порушення, то найчастіше обмежується тільки попередженням і вимогою усунути порушення. Тож і банки, і фінкомпанії продовжують зловживати. Мають бути жорсткіші санкції та невідворотність покарання, як-от у європейських країнах. Якщо там виявляють порушення у сфері захисту прав споживачів, то до порушника відразу ж застосовують чималі штрафи. Ще й піддають цей факт широкому розголосу. Нам, сущим в Україні, таке може поки що хіба наснитись.

* * *

ОТЖЕ, зробімо висновок: хто за таких умов може врятувати українців від захмарних відсотків за мікрокредитами? Вочевидь, тільки самі себе.

Головна порада фахівців — якщо є найменша можливість, ніколи не брати мікрозаймів. Ну а якщо ж без цього ніяк, то, перш ніж оформити позичку, треба вдумливо і з критичним прицілом прочитати увесь кредитний договір. Адже мікрофінансові компанії зазвичай вказують ставку за кредитом 1-2%. Але це ставка за день, а не за рік, як може комусь видатись. На цьому можна сильно обпектися, коли спрацюють штрафи та пеня.

Зрештою, не завадить відразу чітко розібратися з графіком погашення кредиту та штрафами за прострочення платежу. Вони також можуть збільшити борг у рази. А деякі мікрофінансові компанії у випадку прострочення автоматично збільшують ще й саму ставку за кредитом.

І залишається тільки плекати надію, що держава нарешті наведе лад у сфері мікрокредитування.