Архів
Вівторок,
9 листопада 2021 року

№ 82 (19930)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Пост здоров’я
  Версія для друку          На головну
  • Подія

Рядові неоголошеної війни

Тетяна ВАСИЛЕНКО.

Рівненська область.

РІВНЕНСЬКІ журналісти видали книгу «Рядові неоголошеної війни», яку репрезентували в обласній науковій бібліотеці. Це збірка матеріалів, що вже були вміщені в різних періодичних виданнях.

Систематизувати ж публікації та знайти кошти на видання книги взялася обласна організація НСЖУ.

«Це четверта книга із серії «Золоті імена Рівненщини», колективний портрет нашого земляка-захисника, завдяки якому ми вже восьмий рік поспіль зустрічаємо мирні світанки. Тому насамперед передамо видання родинам кожного героя, чиє ім’я тут згадане, і, звісно ж, до всіх бібліотек області», — каже голова обласної організації НСЖУ заслужений журналіст України Дмитро Тарасюк.

Захисниця України, нині працівниця обл-військкомату Тетяна Камерістова не стримує емоцій: «Поїхала на передову, коли мої діти були ще зовсім маленькі: сказати, що вони сумували, — це, власне, нічого не сказати. На тему війни ми в родині не спілкуємося, таке собі табу. А ось відкриті уроки в школах маємо проводити саме на таких книгах. У нас багато героїв: частина з них, на жаль, навіки залишилася в небесному війську, а є ті, хто оберігає нас тут, на землі. Зазвичай це скромні люди, які поруч — у сусідній квартирі чи будинку. Завдяки їм ми можемо милуватися золотою осінню, зустрічати Різдво та Великдень. Тому, коли назустріч іде військовий, просто прикладіть руку до серця, і він зрозуміє: це жест вдячності».

До свого сорому, досі не знала про такий загальноприйнятий ритуал. Тепер роблю саме так. Мене ж бо дуже тривожить, щоб не розгубили ми ані вдячності, ані пам’яті. Щоб не покрилися корозією байдужості наші душі. Бо ця корозія, на жаль, уже підкрадається дедалі ближче…

«Мене теж найбільше лякає байдужість суспільства, — розмірковує мама Ігоря Волошина, першого рівнянина, який загинув на неоголошеній війні, пані Наталія. Вона прийшла на презентацію з іншими матерями, що втратили своїх синів і об’єдналися в громадську організацію «Єдина родина Рівненщини». — Тому вдячність журналістам безмежна: за те, що поклали на папір найцінніше — правду. Ми вже не раз були свідками того, як переписують історію під ту чи іншу епоху, як відбувається інструменталізація історії політиками. І саме такі книги, дуже сподіваюся, більше нікому й ніколи не дозволять цього зробити. Принаймні зі своїми студентами точно про це говоритиму».

Голова «Єдиної родини Рівненщини» Наталія Борисенко, яка теж втратила на війні єдиного сина Олександра, каже: «У нас, матерів, тверда й незламна позиція: чужого нам не треба, але й своєї землі ми не віддамо. Маємо повернути свої території, але не ціною поступок російським окупантам, а перемогою».

«Ми неодмінно переможемо, бо з нами Бог та правда, — міцно обіймає матерів один із героїв книги кіборг Василь Гриник із поліського Клесова. — І нехай у нас буде ще більше героїв, але живих».

Пам’ятаймо: в цій підступній неоголошеній війні Україна вже втратила понад 13 тисяч своїх найкращих синів та дочок.

На фото: кіборг Василь Гриник (праворуч) на презентації.

Версія для друку          На головну
  • З повідомлень інформагентств
Довелося просити в сусідів
Читати
У реєстрі платників зміни
Читати
Компенсують втрати
Читати
«Передовики» змінилися
Читати
Iз киснем біда
Читати
Зону відчуження — на аукціон
Читати
Не вакциновані не працюють
Читати





При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове