Архів
П’ятниця,
5 листопада 2021 року

№ 81 (19929)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:КриницяНаша пошта
  Версія для друку          На головну
  • Проблеми галузі

Працюють на останньому подиху

Віталій НАЗАРЕНКО.

Чернігівська область.

У зв’язку з подорожчанням газу виник шалений попит на дрова та торфобрикет. Тому ці місцеві й найбільш доступні альтернативні джерела енергії нині у дефіциті. Замовити перші дуже складно, треба ставати у чергу, взяти достатню кількість торфобрикету теж майже неможливо. Бо через зношеність обладнання заводи не встигають виробляти продукцію. Вони працюють, як кажуть, на останньому подиху.

СМОЛИНСЬКИЙ торфозавод проєктували на два преси. Їхня загальна потужність — понад 30 тисяч тонн брикету за рік. Таких обсягів вистачило б, аби забезпечити доступним альтернативним паливом, без перебільшення, всі громади краю. Наразі ж завод використовує лише один, оскільки другий уже своє віджив. За словами робітників, недалекий той час, коли зупиниться і той, що діє, бо остаточно вийде з ладу.

«Десять днів працюємо, десять ремонтуємось, — бідкається начальник виробничого цеху Микола Мойсієнко. — Основна проблема в колінчастому валу, який давно виробив свій ресурс. Проточувати його далі нікуди».

Інженер Смолинського торфозаводу Андрій Страхов вважає, що задля того, аби завод працював безперебійно, а громади мали достатньо доступного палива, треба купувати нове обладнання.

«Зокрема, прес коштує сім мільйонів гривень, — каже Андрій Львович. — Для бюджету області це абсолютно посильна сума. А для нас — великі гроші. Держава в особі Фонду держмайна нам таких коштів не дасть, а в нас їх не буде. Сьогодні у нас заборгованості по зарплаті нема, проте висять штучні борги попередніх керівників, які не дають нам почати розвиватись. Цим боргам по 20 років, і їх давно мали б списати, натомість хтось зацікавлений у тому, аби цього не сталося».

За словами головного інженера торфозаводу, нинішнього року є компанії та організації, які готові проплачувати гроші наперед за тисячі тонн, оскільки вся країна сьогодні має потребу в дешевій альтернативі газу.

«На початку осені через подорожчання енергоносіїв ми змушені були підняти ціну на брикет з 1500 гривень за тонну до 1650. З першого листопада вона становить 1970 гривень», — пояснює непрості умови існування Андрій Страхов.

Але навіть подорожчання продукції не відлякує покупців.

«Сьогодні вже ніхто не запитує про ціну, питають, чи є в наявності, — продовжує головний інженер торфозаводу. — Є попит і на «сушонку» (пилоподібний торф. — Авт.), але банально не вистачає працівників. Завод працює всього у дві зміни. Ми навіть наймаємо людей з інших куточків області та країни. Зокрема, в нас працюють трактористи з Ніжина та Черкас».

Як бачимо, ринок диктує попит. Судячи з усього, наступними роками популярність продукції з лісу та болота тільки зростатиме. Тому завдання влади — налагодити виробництво доступного палива. Поки що ми чуємо від керманичів у Чернігівській ОДА та обласній раді лише пафосні заяви.

Версія для друку          На головну
  • З повідомлень інформагентств
Знову недовиконано
Читати
Поки що на дистанційці
Читати
Держзрада — з комфортом
Читати
На машини не сезон
Читати
Ще один завод із молотка
Читати
Хворіємо
Читати
Коли буде ЗНО
Читати





При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове