Архів
Вівторок,
26 жовтня 2021 року

№ 78 (19926)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Вербиченька
  Версія для друку          На головну
  • Аграрний досвід

Гарбузовий край

Віталій НАЗАРЕНКО.

Чернігівська область.

Фото автора.

Олександр Гребiнник бiля саморобної сушарки.

Вiтчизняний причіпний гарбузозбиральний агрегат.

У Янжулівці північної Семенівської громади Чернігівщини гарбузами займаються майже всі. Сіють від одного до 15 гектарів, а із заробленого від продажу насіння живуть цілими родинами.

Почав один, підхопило все село

ЯНЖУЛІВКА, на три сотні мешканців, розташована на самісінькому кордоні з північним сусідом. Образно кажучи, за крайніми городами вже Росія. Тутешня говірка — це суміш російської мови і поліського діалекту, дещо грубувата, як, власне, і природа Полісся. Втім, північні люди відкриті та товариські.

Заробляти на гарбузах тутешні селяни почали років 10 тому. А першим був уже покійний Сергій Кирієнко. Він намагався вирощувати на продаж картоплю, однак затія не окупалася, то він від неї відмовився. А от із гарбузами діло пішло. Побачивши це, янжулівці один за одним почали його наслідувати. Невдовзі у господарствах янжулівців з’явились і перші саморобні сушарки. Нині у селі вже близько десятка, як кажуть селяни, комбайнів для гарбузів. Це не дорогі імпортні машини, а спеціально пристосовані причіпні агрегати для невеликих одноосібних господарств від українського виробника техніки Moroz.

Нескладна технологія

ОЛЕКСАНДР Гребінник зайнявся гарбузовим бізнесом п’ять років тому. До того часу експериментував і вивчав технологію. Нині ж під гарбузи щороку відводить власні 10-15 гектарів.

«У гарбузи треба менше капіталовкладень, — ділиться досвідом чоловік. — Припустимо, в один гектар під картоплю треба вкласти близько 70 тисяч гривень, а тут в рази менше. Добриво підсипав, підживив і вважай все».

На городі в господаря стоїть трактор, а до нього причеплений вищезгаданий комбайн. Механізм у нього досить простий: зібраний у валки гарбуз наколюється спеціальним колесом-підборщиком із шипами, після чого подається у завантажувальний бункер, а далі вже справа техніки. Він подрібнюється, доправляється шнеком до спеціального сита, де внаслідок сепарації насіння відокремлюється і потрапляє на виході у мішок. Процес відбувається просто у полі. М’якоть, каша, сік виводяться на поле та удобрюють ґрунт. Насіння з мішків везуть у село, де пересипається на промивання у двокубову металеву бочку, що нагадує великі ночви з водостоком.

Наступний етап, чи не найважливіший, — сушіння. Погано висушене насіння швидко зіпсується і нікому не буде не потрібне.

«Пропускна спроможність моєї сушарки — 400 кілограмів сухого насіння, — веде далі Олександр Гребінник. — Працює вона на дровах. Насіння сохне на спеціальних металевих сітках, які тримаються на каркасі. Знизу — зварені докупи по колу 10-літрові бочки. Все обкладено цеглою, для безпеки. Повітря по бочках ганяє вентилятор, який працює від електромотора. За 10 годин насіння повністю висихає».

Зі збутом проблем у селі немає. Все насіння скуповує один перекупник. Цього року ціна на старті 68 гривень за один кілограм. Хороша, кажуть селяни, проте не найкраща. Більш ніж 75 гривень навряд чи підійметься.

Польські сорти рентабельніші

ЯК і більшість тутешніх «гарбузяників», чоловік вирощує сорт Українська багатоплідна. Цього року врожайність пересічно становила близько 400 кілограмів сухого насіння з одного гектара. І це не межа. Наприклад, польський сорт олійного гарбуза у тій самій Янжулівці дає понад 700 кілограмів із гектара. Переваги сорту Данка Полька встиг оцінити директор ТОВ «Янжулівка» Роман Самойленко.

«Період дозрівання цього сорту — близько 90 днів, — говорить він. — Для наших північних широт важливо вчасно гарбузи посіяти та зібрати. Ця культура дуже чутлива до холодів. А якщо є тепло і достатня кількість вологи, то насіння швидко сходить».

Щодо технології вирощування, то вона досить проста. Гарбуз можна сіяти пневматичними сівалками, щоправда, для них насіння має бути відкаліброване. Тож більшість янжулівців сіють вручну, нарізаючи борозни 5-10 сантиметрів завглибшки, кладучи одну насінину на пів метра. Туди ж кидають і добриво, переважно нітроамофоску. Витрата насіння — близько 4 кілограмів на один гектар.

Зі своїми обсягами продукції і за умов кооперації тутешні селяни могли б, звісно, подумати і про експорт до Польщі, одначе для цього потрібно, щоб насіння було ідеальне. Тоді без дорогого промислового обладнання не обійтися. А янжулівці поки що його не потягнуть. Утім, усе ще попереду…

Версія для друку          На головну
  • З повідомлень інформагентств
У тіні — десятки мільярдів
Читати
Мабуть, будемо з гречкою
Читати
Декого зобов’яжуть вакцинуватися
Читати
Приладів фіксації більшає
Читати
Штрафи по-новому
Читати
Визначились із пробним ЗНО
Читати
Повертають відібране
Читати





При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове