Вербиченька

Cторінку підготувала
Устина ГРЕЧАНЮК.

• Про людей хороших

І словом, і ділом

Олександр СТЕПУРКО.

Я НАРОДИВСЯ і виріс у шахтарському селищі поблизу Луганська. Після перемоги у війні з фашистами на відбудову шахт вербували молодь зі всієї України. Серед таких були і мої батьки. Вірніше, вони познайомилися, а потім і одружилися вже тут.

Із дитинства пам’ятаю наше житло без зручностей, темні вулиці, вічну тривогу матері за батька, коли він ішов на зміну. Шахта була центром, навколо якого оберталося все наше життя. Я, як і батько, з молодих років і до пенсії добував вугілля. Але сину такої долі не схотів — переконав, що є на світі інші професії, інше життя. Після інституту наш Сергій залишився працювати в столиці. Сюди ж забрав і нас із дружиною, коли наш будинок зруйнував ворожий російський снаряд. Після переїзду невеличка квартира сина стала й зовсім тісною. Вирішили придбати недобудований дім у селі і всією сім’єю перебралися туди.

Війна, розпочата Росією, бомбардування, яке в одну мить позбавило багатьох жителів нашого селища всього нажитого за роки тяжкої праці, — це була не чорна смуга, а щось страшніше, таке, що й слів йому не підбереш. Як усе це пережити? Здавалося, лихо не відступить ніколи...

Ось із таким настроєм приїхали ми з дружиною на нове місце. В селі, як відомо, всі у всіх на виду. Було побоювання, що нас, «донецьких», тут не полюблять. Але я помилявся — такого співчуття й доброзичливості ми не очікували. Більше того — нам щиро допомагали. Як кажуть, і словом, і ділом. Невеселі думки: чи приживемося тут, чи вдасться добудувати дім? — сусіди розвіяли швидко. «Треба відкинути старе і налаштовуватися на нове, причому з упевненістю, що все йде гаразд». Таку «установку» ми отримали від найближчого сусіда Юрія Івановича. «Не чекайте кращих часів — для вас вони вже настали, цінуйте їх зараз», — це слова іншого сусіда — Платона Петровича.

Такі підбадьорливі поради ми чуємо часто. Вони вселяють надію, додають сил. Я знаю, що як ти будеш відноситися до людей, так і вони до тебе. Ми з дружиною повірили, що ще зможемо жити гідно, посильно роблячи все для цього. Полюбили своє нове місце проживання і людей, які нас оточують. Задоволені й щасливі новими спілкуваннями, враженнями від природи, миром і спокоєм...