• Від Шамоні-1924 до Пекіна-2022

Олімпіада відродження

Микола МОТОРНИЙ.

30 січня о 10:00 у швейцарському Санкт-Моріці на олімпійській ковзанці в парку «Badrutt» був запалений олімпійський вогонь.

ЧЕРГОВА зимова Олімпіада-1940 планувалася з 3 по 12 лютого в японському Саппоро. Це були б перші Ігри за історію зимових Олімпіад, що відбулися в Азії, але через вторгнення Японії до Китаю 1936 року МОК терміново почав шукати заміну. У липні 1937-го олімпійські змагання перенесли до швейцарського міста Санкт-Моріц. Здавалося, справа вирішена. Адже Швейцарія відповідала усім олімпійським вимогам. Та несподівано постали проблеми технічного і фінансового характеру між МОК і НОК Швейцарії. Після чого вирішили провести зимові Ігри повторно в німецькому Гарміші — Партенкірхені. І знову не склалося, бо вже 25 листопада 1939 року внаслідок розв’язаної Німеччиною Другої світової війни зимові Ігри остаточно скасували.

Очікувані зимові Олімпійські Ігри 1944 року, які були б офіційно відомі як V зимові Олімпійські ігри, мали відбутися в лютому 1944-го в італійському місті Кортіна-д’Ампеццо, який отримав право їх провести в червні 1939-го. Але ще гриміли гармати Другої світової війни…

Тож між четвертими зимовими Олімпійськими іграми в Гарміші — Партенкірхені і п’ятою білою Олімпіадою в Санкт-Моріці минуло довгих 12 років. Остання тривала з 30 січня по 8 лютого 1948 року й отримала назву — «Ігри відродження».

Щодо столиці майбутніх Ігор-1948 жодного конкурсу не проводилося: білу Олімпіаду могли організувати тільки ті країни, які не брали безпосередньої участі у Другій світовій війні. Вибір був невеликий: Швеція або Швейцарія. У підсумку честь провести «Ігри відродження» випала швейцарському місту Санкт-Моріц, який на відміну від заявленого шведського міста Фалун мав у своєму розпорядженні придатні для гірськолижних видів спорту траси.

Церемонія відкриття почалася парадом країн-учасниць. За традицією, що склалася, колону очолили спортсмени Греції, а замикали представники Швейцарії — країни — організатора Ігор. Учасників вітали глядачі, які приїхали з різних кантонів Швейцарії.

Незважаючи на обмежений бюджет і певні кадрові труднощі, господарі п’ятої білої Олімпіади підійшли до організації змагань дуже відповідально. Оргкомітет був розділений на кілька груп, кожна з яких відповідала за певні аспекти підготовки: за розміщення і забезпечення спортивних делегацій, за готовність спортивних споруд, за фінанси і навіть за роботу ЗМІ і рекламу. Кожен із цих підкомітетів працював у тісній співпраці зі швейцарським урядом і МОК. У них була одна мета: провести перші повоєнні Ігри без будь-яких заковик.

За минулі з 1928-го (часу проведення зимової Олімпіади) 20 років Санкт-Моріц не дуже змінився: ті ж невеликі готелі, маленькі трибуни для глядачів і розкиданість спортивних об’єктів на великій відстані один від одного. Втім, суттєвою і вельми корисною відмінністю від довоєнних змагань стала поява на спортивних аренах чудових швейцарських годинникових пристроїв. Уперше за історію Олімпійських ігор на стадіоні було встановлено величезний хронометр, який автоматично вмикався за сигналом стартера і вимикався в момент фінішу спортсмена. Ситуація 1928 року, коли секундоміри фіксували лише десяті частки секунди (в забігу ковзанярів на 500 м було вручено дві золоті та чотири бронзові медалі), в умовах настільки точного хронометражу була просто неможлива.

Важкий повоєнний час вплинув на кількість учасників і глядачів. А деякі спортсмени навіть не мали необхідної екіпіровки. Так, норвезькі лижники просили деякий інвентар у команди США. Німецька і японська збірні не були допущені до участі в Іграх через те, що їхні країни були агресорами. Натомість вперше були представлені спортсмени Данії, Ісландії, Кореї та Чилі.

Крім 9 видів спорту, в яких розігрувалися медалі (ковзанярський, гірськолижний спорт, бобслей, лижні гонки, двоєборство, скелетон, фігурне катання, стрибки з трампліна, хокей із шайбою), на Іграх були і показові виступи: зимове п’ятиборство і прообраз біатлону — змагання військових патрулів. Було розіграно 22 комплекти нагород. Програма змагань розширилася за рахунок гірських лиж — найсильніших тепер виявляли не тільки в комбінації, а й окремо в слаломі і швидкісному спуску як у чоловіків, так і у жінок. Окрім того, після 20-річної перерви в олімпійську програму повернувся скелетон.

Усього в Іграх-1948 взяли участь 669 спортсменів (77 жінок і 592 чоловіки) з 28 країн. СРСР надіслав у Санкт-Моріц тільки спостерігачів, які повинні були оцінити загальну обстановку на Олімпіаді і з’ясувати, наскільки успішні були б вітчизняні спортсмени, якби вийшли на олімпійські старти.

У неофіційному загальнокомандному заліку найкращими стали спортсмени Швеції, котрі завоювали 10 медалей (із них 4 — золоті), на друге місце вийшла збірна Швейцарії, здобувши 9 медалей (3 золоті), на третьому місці опинилися американські спортсмени, вигравши 9 медалей (3 золоті).

У всіх дисциплінах лижних гонок переможцями стали спортсмени Швеції, а в стрибках із трампліна всі три медалі виграли норвежці. Героєм змагань гірськолижників виявився француз Анрі Орейє, який завоював золоті медалі в швидкісному спуску, комбінації і «срібло» в слаломі. У фігурному катанні відзначився американець Дік Баттон, який показав принципово новий акробатичний стиль катання зі складними стрибками.

У хокеї вперше команди Канади та Чехословаччини набрали однакову кількість очок. Але у канадців була краща різниця закинутих і пропущених шайб, тож вони стали чемпіонами. Після церемонії нагородження переможців у хокейному турнірі загасили вогонь в Олімпійській чаші стадіону, пролунав салют. Президент МОК швед Зігфрід Едстрем подякував оргкомітету Санкт-Моріца за проведення Ігор і оголосив про їх закриття.

Після Другої світової війни більшість українських земель увійшли до складу СРСР. У цих змаганнях взяв участь тільки колишній львів’янин і гравець львівських команд «Погонь» і «Спартак» Мєчислав Палюс у складі хокейної збірної Польщі.