|
|
|||||||
|
||||||||
|
||||||||
| ||||||||
|
Версія для друку До списку статтей Читач — газета «ПЕРЕВАЖНА більшість людей у нашому селі хворобливі й потребують постійного медичного нагляду, призначення ліків. А фельдшер приходить о дев’ятій ранку, а об одинадцятій його вже нема на місці. Ніде й тиск поміряти. Просимо призначити на посаду фельдшера людину, яка сумлінно виконуватиме свої посадові обов’язки. Наперед вдячні жителі села Мала Анастасівка Новоград-Волинського району Житомирської області». У письмовій відповіді заступник селищного голови Городниці з питань діяльності виконавчих органів влади Леонтій Валенкевич пояснив, що із фельдшером було проведено бесіду і вказано на необхідність дотримання медичної етики та деонтології (вчення про проблеми моралі й моральності. — Ред.), а також відпрацювання робочого часу згідно з графіком роботи пункту здоров’я села Мала Анастасівка. Версія для друку До списку статтей |
Ігор КУТНИЙ. смт Букачівці Рогатинського району Івано-Франківської області. ВІДОМИЙ український філософ Григорій Сковорода писав: «Любов виникає з любові; коли хочу щоб мене любили, я сам перший люблю». Так і Лідія Максимівна Пітоня з селища Букачівці Рогатинського району Івано-Франківщини з любов’ю та повагою ставиться до всіх, хто цього заслуговує. Вона палкий патріот України, понад усе любить рідну мову, шанує національні звичаї, традиції. Навчала цьому як своїх дітей, так і учнів, пропрацювавши в школі понад сорок років. Днями Лідії Максимівні виповнився 91 рік. Вона має хорошу пам’ять та почуття гумору. Хочу побажати своїй дорогій землячці, аби ще й здоров’я не підводило. Вона дуже добра і привітна жінка, односельці її поважають і шанують. Лідія закінчила історичний факультет Львівського тоді ще державного, а нині національного університету імені І. Франка. 1953-го вийшла заміж за студента, теж історика. Після здобуття дипломів їх обох направили на роботу в селище Букачівці. Лідія Максимівна працювала вчителем історії, а чоловік Анатолій Степанович спершу інспектором шкіл, а затим директором місцевої школи. В них народилося двоє синів: Ігор та Віталій. Після трагічної загибелі чоловіка Лідія Максимівна сама виховувала дітей. Обом дала освіту, оженила, дочекалась онуків та правнуків. На превеликий жаль, старший син пішов у засвіти через хворобу. Тяжка втрата підкосила здоров’я матері. Але вона знаходить відраду в онуках та правнуках, які часто навідуються до бабуні цілим сімейством, спілкується щодня із сином Віталієм, який її завше підтримує, допомагає всім необхідним.
|