Архів
П’ятниця,
22 жовтня 2021 року

№ 77 (19925)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Весела світлицяНаша поштаСоняшник

Наша пошта

Добірку підготувала
Валентина ЮРЧИШИНА.

Версія для друку          До списку статтей

Читач — газета

«ПЕРЕВАЖНА більшість людей у нашому селі хворобливі й потребують постійного медичного нагляду, призначення ліків. А фельдшер приходить о дев’ятій ранку, а об одинадцятій його вже нема на місці. Ніде й тиск поміряти. Просимо призначити на посаду фельдшера людину, яка сумлінно виконуватиме свої посадові обов’язки. Наперед вдячні жителі села Мала Анастасівка Новоград-Волинського району Житомирської області».

У письмовій відповіді заступник селищного голови Городниці з питань діяльності виконавчих органів влади Леонтій Валенкевич пояснив, що із фельдшером було проведено бесіду і вказано на необхідність дотримання медичної етики та деонтології (вчення про проблеми моралі й моральності. — Ред.), а також відпрацювання робочого часу згідно з графіком роботи пункту здоров’я села Мала Анастасівка.

Версія для друку          До списку статтей
  • З роси й води

Ігор КУТНИЙ.

смт Букачівці Рогатинського району

Івано-Франківської області.

ВІДОМИЙ український філософ Григорій Сковорода писав: «Любов виникає з любові; коли хочу щоб мене любили, я сам перший люблю». Так і Лідія Максимівна Пітоня з селища Букачівці Рогатинського району Івано-Франківщини з любов’ю та повагою ставиться до всіх, хто цього заслуговує. Вона палкий патріот України, понад усе любить рідну мову, шанує національні звичаї, традиції. Навчала цьому як своїх дітей, так і учнів, пропрацювавши в школі понад сорок років. Днями Лідії Максимівні виповнився 91 рік. Вона має хорошу пам’ять та почуття гумору. Хочу побажати своїй дорогій землячці, аби ще й здоров’я не підводило. Вона дуже добра і привітна жінка, односельці її поважають і шанують.

Лідія закінчила історичний факультет Львівського тоді ще державного, а нині національного університету імені І. Франка. 1953-го вийшла заміж за студента, теж історика. Після здобуття дипломів їх обох направили на роботу в селище Букачівці. Лідія Максимівна працювала вчителем історії, а чоловік Анатолій Степанович спершу інспектором шкіл, а затим директором місцевої школи. В них народилося двоє синів: Ігор та Віталій. Після трагічної загибелі чоловіка Лідія Максимівна сама виховувала дітей. Обом дала освіту, оженила, дочекалась онуків та правнуків. На превеликий жаль, старший син пішов у засвіти через хворобу. Тяжка втрата підкосила здоров’я матері. Але вона знаходить відраду в онуках та правнуках, які часто навідуються до бабуні цілим сімейством, спілкується щодня із сином Віталієм, який її завше підтримує, допомагає всім необхідним.

 

При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове