Архів
П’ятниця,
8 жовтня 2021 року

№ 74 (19922)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Наша поштаСоняшник

Наша пошта

Добірку підготувала
Валентина ЮРЧИШИНА.

Версія для друку          До списку статтей

Поверніть нам те, що відібрали

Володимир КЛЕПАЦЬКИЙ.

НИНІ в нас не залишилось практично нічого державного, все віддано у руки товстосумів. Виробництво розвалено як невмілим керівництвом, так і зло­вмисно, позбавивши народ можливості заробляти на існування. Молодь і не знає, що їхні діди вирощували на полях жито, просо, льон, горох, гречку, городину, цілі плантації цукрових буряків, а в кожній області працювало близько десятка цукрових заводів. Бо сьогодні ці культури витіснені прибутковими ріпаком, соєю та соняшником. Гречку ми купуємо в Китаї, яблука завозимо із Польщі, тростинний цукор — з Куби.

Систематично підвищуються ціни на продовольчі товари й комунальні послуги. Школи, лікарні, бібліотеки ліквідовуються, а приміщення руйнуються або їх приватизують спритні ділки під нічні клуби, ігрові центри, бари, ресторани, магазини та пункти з ремонту автомашин. В Україні сьогодні чотири діючих АЕС, 10 гідроелектростанцій і приблизно сотня теплових, вітряних, сонячних. А вартість електроенергії для народу захмарна. І все це діється під опікою осіб, наділених владою, в яких одна мета — власне збагачення.

Сьогодні, хоч як це прикро, наша країна — у списку найбідніших, в яких людей підкошують злидні, туберкульоз, онкологія, цвітуть махровим цвітом корупція чиновників, тіньова економіка. Чимало людей бурлакує по всьому білому світу в пошуках заробітку, сім’ї розвалюються, діти при живих батьках стають безпритульними, в селах залишилися самі пенсіонери.

Ми повірили в право сильного безкарно розбазарювати народне надбання, яке залишили нам у спадщину батьки і діди. Ми мовчки визнали, що можна безсовісно руйнувати промисловий потенціал і вкорінювати наркоманію, алкоголізм, проституцію. Ми дозволили дурити себе байками про краще життя і в той же час не суперечили проти того, щоб усі ці псевдореформатори обзаводилися шикарними особняками, яхтами, літаками. Дозволили таку багату з її природними ресурсами, родючими землями та високим промисловим потенціалом країну перетворити на залежну від усього світу замордовану жебрачку з простягнутою рукою. А те, що сьогодні випрошуємо в МВФ та урядів інших держав, необхідно буде віддати. Тільки з чого? Та з того, що піде з молотка наш чорнозем і промислові підприємства, які ще не встигли розпродати, а українці стануть кріпаками на колись власній землі.

Панове реформатори, поверніть народу все, що «прихватизували». І тоді ми з вами залюбки поговоримо про демократизацію, про те, що варто вже на тридцятому році самостійності навчитися господарювати економно, раціонально і рентабельно та як зробити ліпшим наше життя, а нашу Україну з її ще не розпроданою родючою землею — найщасливішою і найбагатшою країною в світі.

Версія для друку          До списку статтей
  • З роси й води

З повагою дочки, зяті, внуки, правнуки.

ДНЯМИ святкує 90-річчя Хеля Юзефівна Миненко з села Демидів Вишгородського району Київщини. Вітаємо від усього серця дорогу маму, бабусю, прабабусю. Цей ювілей — дуже важлива і значима родинна подія, адже аж ніяк не кожному вдається дожити до такого поважного віку. Бажаємо, щоб здоров’я Хелю Юзефівну не підводило, життєлюбність і оптимізм ніколи не полишали, а близькі люди радували своєю турботою та увагою. Нехай кожний день дарує позитивні емоції, адже це і є запорука довголіття. Дякуємо вам, дорогенька, за все!

 

При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове