• Від Шамоні-1924 до Пекіна-2022

Підвела небесна канцелярія

Микола МОТОРНИЙ.

Олімпійські команди чекають виходу на парад збірних під час церемонії відкриття.

ДРУГІ зимові Олімпійські ігри відбулися в місті Санкт-Моріц (Швейцарія) з 11 по 19 лютого 1928 року. На відміну від попередніх у Шамоні вибір нової столиці був на конкурсній основі. На сесії МОК, наприкінці травня 1926-го в Лісабоні (Португалія), серед трьох швейцарських міст-претендентів — Давос, Енгельберг і Санкт-Моріц — був зроблений вибір на користь останнього. Передовсім завдяки чудовим гірськолижним трасам.

Спочатку на проведення зимової Олімпіади-1928 претендували і голландці, але вони зняли свою кандидатуру через невпевненість у тому, що погода в лютому дозволить її провести. Натомість швейцарці були впевнені у прихильності небесної канцелярії, хоча, як з’ясувалося пізніше, даремно. Підступність природи того року воістину не знала меж: в окремі дні в горах випадала тижнева норма снігу, але потім температура піднімалася до 20 градусів тепла і спортсмени потопали в глибоких калюжах.

До програми Ігор увійшли змагання з лижних гонок, стрибків на лижах, двоборства, бобслею, скелетону, швидкісного бігу на ковзанах, фігурного катання та хокею. З основних змагань у демонстраційні були переведені змагання військових патрулів (прообраз сучасного біатлону). Як основний вид на Іграх дебютували скелетон (швидкісний спуск крижаною трасою на санях без рульового керування) і гонки на собаках.

Урочиста церемонія відкриття Ігор стартувала 11 лютого. Спортсмени під час параду збірних ішли зі своїм інвентарем. Лижники несли свої лижі, а хокеїсти були повністю екіпіровані (у них перші поєдинки розпочинались одразу після церемонії відкриття).

У другій зимовій Олімпіаді брали участь понад 490 спортсменів (з них 27 жінок) із 25 країн. Уперше на зимових Іграх виступила Німеччина, команду якої до цього не запрошували на міжнародні змагання через агресію в Першій світовій війні. Також ця зимова Олімпіада стала першою для збірних Аргентини, Естонії, Литви, Люксембургу, Мексики, Нідерландів, Румунії та Японії. Радянський Союз не був допущений до Ігор, хоча його вже визнали кілька європейських країн. Конфлікт був викликаний не тільки діями Заходу, а й небажанням іти на поступки радянського уряду. У результаті спортсмени СРСР отримали допуск на Олімпіаду тільки після Другої світової війни.

Було розіграно 14 комплектів медалей із восьми видів спорту. У швидкісному бігу на ковзанах і лижному спорті суперництво загострилося, але результат практично не відрізнявся від підсумків першої Олімпіади-1924. Спортсмени Норвегії тут поступилися тільки однією з чотирьох золотих медалей (лижний спорт). У бігу на ковзанах дві золоті медалі виграв Клас Тунберг з Фінляндії (дистанції 1500 м і 500 м). Лижники Швеції перемогли в гонці на 50 км. Старт було дано при нульовій температурі, тоді як фінішували за +25 градусів! Спортсменам Швейцарії, батьківщині скелетону, на змаганнях із цього виду спорту не вдалося здобути жодної медалі. «Золото» і «срібло» отримали американці. Найсильнішими вони були в бобслеї. Хокейний турнір виграли канадці. Вони не дали закинути суперникам зі Швеції жодної шайби. У фігурному катанні відстояти звання олімпійського чемпіона зміг тільки швед Гілліс Графстріт. Серед жінок перемогла представниця Норвегії Соня Хеніє, якій тоді було 15 років. Упродовж наступних 74 років поспіль вона залишалася наймолодшою олімпійською чемпіонкою у світі. У парному катанні «золото» вибороли французькі фігуристи.

У загальнокомандному заліку, як і на Іграх 1924 року, перемогли спортсмени Норвегії, на другому місці фінішували американці, третіми стали спортсмени Швеції.

Другі зимові Олімпійські ігри в Санкт-Моріці запам’яталися кількома скандалами. Перед забігами ковзанярів на 10 тисяч метрів спекотне сонце підтопило лід бігових доріжок, але організатори вирішили не скасовувати змагання. Першими стартували американець Ірвінг Джеффі та норвежець Бернт Евенс. Лід продовжував танути, і результати від забігу до забігу погіршувалися. П’ята пара зійшла з дистанції, бо якість льоду вже не дозволяла продовжувати змагання. Судді вирішили завершити перегони ковзанярів на цій дистанції. Організатори розподілили медалі між тими, хто встиг пробігти. Найкращий результат був у першої пари, якій і вручили «золото» та «срібло». Фіни і норвежці подали протест, оскільки багато атлетів, включно з одним із фаворитів, норвежцем Іваром Баллангрудом, не встигли навіть вийти на старт. Було вирішено підсумки змагань скасувати і медалі в цьому виді не розігрувати.

Але тепер оголосила протест делегація США, вимагаючи повернути медаль Ірвінгу Джеффі. Оргкомітет спробував досягти компромісу і провести повторний забіг. Та норвезькі ковзанярі вже поїхали додому… Назрівав грандіозний скандал. На щастя організаторів, погодні умови так і не дозволили провести повторні старти і нагороди залишилися нерозіграними.

На дистанції 500 м також не обійшлися без сюрпризів. Хронометри, які в ті роки фіксували час із точністю лише до десятих часток секунди, виявили двох переможців і чотирьох (!) бронзових призерів. Організатори Ігор вирішили «позичити» відсутні медалі в інших, ще не розіграних, дисциплінах, а потім терміново виготовили додаткові.

Церемонія закриття других зимових Олімпійських ігор відбулася 19 лютого. Зранку ще відбувалися змагання, перенесені на пізніший термін через накладки з теплою погодою. Завершувався турнір із парного фігурного катання, а церемонія закриття почалася відразу після закінчення хокейного матчу між збірними Канади і Швейцарії.

Українці та мешканці українських земель були членами олімпійських команд країн свого проживання. Зокрема, уродженець Катеринослава (нині — Дніпро) Володимир Кригер виступав за хокейну збірну Польщі в Санкт-Моріці. Він випускник юридичного факультету Варшавського університету, адвокат, у 1940-1945 роках служив у польських збройних силах, помер у Лондоні у віці 75 років.