• Біда

«Кіно» з трагічним фіналом

Микола НЕЧИПОРЕНКО.

Дніпропетровська область.

Якщо хтось із вас не знає, що таке «Tik-TоK», то й не переймайтеся. Невелика це біда. Радше, навпаки, краще було б і не знати.

ТА АБИ зрозуміти, про що мова, мушу пояснити: це соціальна (тобто для спілкування) мережа в Інтернеті, розроблена і запущена три роки тому в Китаї. Всі охочі можуть знімати на відео всілякі сюжети та кліпи, а потім виставляти їх для масового перегляду у «світовій павутині». Але є умова: відеоролики неодмінно мають бути прикольними, як тепер заведено казати. З претензіями на гумор, котрий, неважко здогадатися, за межами «дозволеного». Ще більше ціняться сюжети всіляких безчинств, хуліганств, знущань і тому подібного. Розбещеність і розпуста приймається «Tik-Tokом» аж бігом. Отакі розваги не менш ніж у 150 країнах світу вподобало понад мільярд людей переважно молодого віку — підлітків і трохи старших. Не стала винятком і Україна. І, на жаль, сумні наслідки від цього не забарилися. Нещодавно й на Дніпропетровщині.

Є в області село, котре давно вже стало частиною західнодонбаського міста Першотравенська. Нині від нього лишилися тільки колишні присадибні городи-ділянки та пустища з руїнами. Саме ці «краєвиди» і обрав нещодавно гурт місцевих підлітків, аби знімати «відеошедеври» власного виробництва. Чи то закортіло випробувати себе у сумнівному, скажемо прямо, «кінематографі», чи не давала спокою слава, підтверджена так званими лайками-вподобайками інших «талановитих кіномитців». Адже лише в межах колишнього Союзу і лише торік постійними авторами «Tik-Tokу» було розміщено 30 із гаком мільйонів відеороликів, а на планеті загалом щомісяця їх переглядало не менше 18 мільярдів відвідувачів Інтернету. Погодьтеся, спокусливий приклад і десь так само заразний, як і коронавірус.

Привів компанію на «сільську» околицю Першотравенська 15-річний Віктор К. Він і замислив «небачений» ще сюжет для відеоролика. З тієї серії, де демонструється відвага на межі ризику для життя, — у «Tik-ToKу» таке «добро» вітається. Більше того, заохочується. При зйомках також неодмінно потрібна «масовка» зацікавлених глядачів. У випадку, про який ідеться, ще знадобився балончик із газом для заправки запальничок.

І ось хтось вигукує: «Мотор!» — і зйомки «веселого» відео почались. Хлопець відкриває балончик, підносить його до рота і вдихає-вбирає у себе газову суміш. На якусь секунду посоловів обличчям, а ще за мить упав непритомним. Компанія глядачів від переляку спершу й не знала, що робити, але опам’яталась: мерщій викликала «Швидку допомогу». Та медикам нічого не залишалось, як констатувати смерть юнака. За їхнім висновком, хлопець помер майже миттєво.

Тепер правоохоронці намагаються з’ясувати обставини та причини трагедії. У магазині, де 14-річна подруга Віктора купила балончик із газом для запальничок, продавчиня запевняє, начебто дуже не хотіла продавати, «бо знала, що дітям такі речі зась відпускати». Одначе дівча-покупець наполягало, що вона вже повнолітня. Ще й пояснила, що «будуть знімати захоплюючий трюк на відеоролик для Інтернету», і цим, по суті, підкупила працівницю торгівлі. Нехай діти розважаються! Поліція, до речі, чекає на висновок експертизи, що ж то за газоподібна речовина була в балончику.

Ті, хто знав Віктора, стверджують, що він не вирізнявся зразковою поведінкою, але «не такою вже й поганою дитиною насправді був, як дехто почав малювати». З благополучної сім’ї, пристойно навчавсь у гірничому ліцеї, ревно захищав і піклувався про молодшого брата, слухався матір і порядного вітчима. Мовляв, зіпсував його «непутній інтернет з його «Tik-Tokом».

Частка правди в цьому є. Нині ця соціальна мережа має свої «представництва» по всьому світу. І ніде його, м’яко кажучи, не хвалять. Більше того, в багатьох країнах хочуть обмежити, а в Індії він узагалі поза законом. І це через те, що своїми віртуальними соціальними інтернет-іграми наражає молодь на смертельну небезпеку. Пам’ятаєте трагедії з українськими школярками, які наковталися пігулок? Це теж була гра з «Тік-Току»… Навіть там, де зародилася ця соціальна мережа, себто в Китаї, вона контролюється цензурними обмеженнями. Так чому ми в Україні миримося з, по суті, прихованим убивцею молодого покоління?