|
Версія для друку На головну Закінчити розпочате Леонід Логвиненко. Фото автора. Курсант
Харківського інституту танкових військ Богдан Біленко, який приїхав із фронту,
щоб вивчитися на офіцера, про війну воліє не згадувати. Хіба що пам’ять іноді
дістане з семирічної глибини випадок, коли вони вирішили поїхати в розвідку,
аби розгледіти, що довкола них діється, де свої, а де чужі. В тому хаосі перших
буремних місяців навіть дідько міг заплутатись... ОТ ЇДУТЬ
вони своєю «четвірочкою» по дорозі, де кожна вибоїна дістає до печінок, а
назустріч їм бабця чимчикує. — Хлопці, а
ви що тут робите? — запитує, затаївши страх в очах. — Та ось
патрулюємо, — відповідає їй Богдан, ховаючи недоречну посмішку в кутках губ,
над якими розсипано руді веснянки. — Так тут
зараз інша армія, — каже бабуся і з острахом озирається у бік Первомайська. —
На кожному будинкові чужі прапори: «ЛНР», «Новоросії», а на центральній площі
російський триколор... У світі й
справді трапляються дива. Якби не зустріли ту бабусю, вони б так проворно не
розвернулися й стрімголов, не торкаючись землі, не летіли б до своїх. У ті
перші хвилини заціпеніння після зустрічі товариш-майданівець Богдана висмикнув
кільце гранати, аби в разі чого підірвати себе і ворогів. Бо полон — то
знущання і тортури... Могли б, між іншим, загинути від вогню української зброї,
якби наші не розгледіли у бінокль, що це побратими, а не колабораціоністи. Утім, хлопці
могли б розпрощатись із життям і раніше, на шахті «Карбамід», куди їх, майже не
навчених, поставили охороняти дорогу. Казали, пробудете там днів зо два, а
довелося повоювати кілька тижнів. Ворог накривав той горбик з мінометів, а
відповісти йому було нічим, мали тільки легку зброю — автомати. — До війни я
в армії не служив, то й з автомата стріляв не дуже, — зізнається Богдан. Під час
Революції гідності він із друзями захищав барикаду на вулиці Грушевського.
Опісля всі, хто на ній не загинув, пішли добровольцями на схід. Богдан тримає в
руках світлину революційних часів, на якій обнялися два десятки бійців Другої
сотні. Серед живих їх на сьогодні залишилося чоловік із п’ять. Більшість стала
бійцями Небесної сотні, хтось згодом поклав голову в бойовиську на Донбасі.
Богдан згадує, як «беркутівець» поранив його товариша: набоєм тому розтрощило
ногу. Він ніс побратима на собі у медпункт до Будинку профспілок, який потім
підпалили. Товариш із вогню не вибрався… Яких тільки
поворотів долі не буває! Якби не війна, то, напевне, Богдан не зустрівся б зі
своєю майбутньою дружиною. А сталося це в Кремінній на початку війни, коли він
стояв на блокпосту. В легковику, який проїздив через цей пункт пропуску, сиділа
дівчина, що забула паспорт удома... Він міг її не пропустити. Бо ще був початок
війни. Утім, Богдан повірив дівчині й дозволив проїхати. А за кілька днів він
стояв уже в інший час доби на тому ж блокпосту й перевіряв документи. Аж раптом
чує з маршрутки: «Я ж казала вам, що є в мене паспорт, ось дивіться...» Богдан
узяв до рук посвідку і непомітно вклав туди папірець із номером свого телефону.
Так вони й познайомилися: хлопець із Ромнів на Сумщині й луганська дівчина.
Через якийсь час Богдан запропонував їй руку і серце, того ж дня вони
побралися. Тепер у нього є сім’я — кохана дружина і двоє дітей. — Як я і
мрів, маю сина і донечку, — каже Богдан. — Жити вирішили на Луганщині. Опісля
Богдан служив у волинській 14-й ОМБР, 54-й механізованій бригаді, яка покрила
себе невмирущою славою на Світлодарській дузі. Зізнається, був період після
першого контракту, коли розчарувавсь у Збройних силах, вирішив, що все, досить.
Минуло два місяці, а серце і душу ятрили думки: «Оце сиджу я на дивані, байдикую,
а хлопці воюють... Цвіт нації загинув і на Майдані, й під час війни. А вони ж
сподівалися збудувати кращу Україну, де люди живуть, а не виживають...» З цією ж
думкою воїн вступив до Харківського інституту танкових військ, хоча дехто
запитував, чи не запізно, мовляв, у 29 років вчитися на офіцера? Ні, не
пізно. Він просто хоче довести до кінця те, що розпочинав із побратимами. Версія для друку На головну |
- З повідомлень інформагентств
Старт бюджетного процесу Читати15 ВЕРЕСНЯ уряд схвалив проєкт головного кошторису
країни на наступний рік. Основні параметри такі: доходи — 1,277 трлн грн
(найбільша частина надходжень — від податку на додану вартість: 564,5 млрд грн,
і податку з фізосіб — 160,8 млрд грн). Видатки — 1,465 трлн грн. Із них галузі
нац-безпеки та оборони виділяється 5,95% ВВП (319,4 млрд грн), медицині — 197,2
млрд грн, освіті — 185,6 млрд грн (із них 100 млн грн — на «президентський
університет»), науці — 13,8 млрд грн. Сферу соцзахисту планують фінансувати на
рівні 320,1 млрд грн, на виплату пенсій прогнозується витратити 200,6 млрд грн.
За понад 120 млрд грн будуватимуть нові дороги, мости та аеропорти. Культурній
царині може дістатися 13,5 млрд грн, спорту — 11,3 млрд грн, транспортній
інфраструктурі — 16,1 млрд грн, 4,5 млрд грн спрямують на підтримку
вуглевидобутку. На аграрну галузь передбачено 8 млрд грн, 3 млрд — на кредити
«5-7-9». Далі документ розглядатимуть депутати.
Будівельний наступ на приміські села ЧитатиШОСТИЙ апеляційний адмінсуд Києва своїм
рішенням фактично скасував заборону на будівництво багатоповерхівок у селах і кварталах
садибної забудови (досі максимальна висота житлової забудови в населених
пунктах з-понад однією тисячею жителів становила 12 м, багатоквартирні будинки
у кварталах садибної забудови не дозволялися). Таким чином, із 2 вересня
загорілося «зелене світло» забудовникам, котрі працюють переважно у столиці та
інших великих містах, чим вони, судячи з повідомлень на їхніх сторінках у
соцмережах та виступах у ЗМІ, дуже втішені. Ймовірно, приміські села, які й так
уже неабияк «розрослись» і перебувають на межі поглинання мегаполісами, тепер
ще й обростуть «свічками», перетворившись на типові спальні райони.
Доплата — аж через рік ЧитатиІЗ ЖОВТНЯ пенсіонери віком 75-80 років
отримуватимуть надбавку в розмірі 400 грн до пенсії. Однак молодшим,
70-75-річним людям, котрим теж обіцяли доплати, доведеться почекати, згідно з
рішенням уряду, до 1 жовтня наступного року. При цьому дістануться 300
додаткових гривень не всім, а тільки тим, у кого пенсія менше середньої
зарплати за 2020 рік. Утім, це левова частка українських пенсіонерів. З 1
березня 2023-го, обіцяють, доплати збільшуватимуться відповідно до коефіцієнта.
Крім того, з 1 грудня наступного року одержуватимуть доплату особи до 70 років,
у кого пенсія не перетнула межі 2500 грн і які не працюють (утім, для цього
потрібно мати 35 років страхового стажу для чоловіків і 30 — для жінок). Звідки
гроші на цей «атракціон щедрості»? Прем’єр Д. Шмигаль повідомив, що на
наступний рік бюджет Пенсійного фонду передбачено на рівні 531 млрд грн (на 31
млрд грн більше, ніж цьогорічний). Отож має вистачити.
Чи буде встановлено правду? ЧитатиУ КВІТНІ 2014 року розслідування у справі
загибелі лідера «Народного руху» В. Чорновола було поновлено. 31 січня 2017-го
у провадженні призначили комплексну експертизу, яку проводили два роки. Днями
колишній заступник генпрокурора М. Голомша в ефірі одного з телеканалів заявив,
що В. Чорновіл помер таки не внаслідок ДТП. «Ми розслідували справу і
встановили, що Чорновола було вбито… чотирма ударами кастета у потиличну ділянку
голови, і таким самим кастетом було добито водія… Коли ми ексгумували тіло, там
були важкі метали в кістках. І ми «розкрутили» експерта, який сказав, що він не
проводив розтину тіла», — підкреслив він. За словами М. Голомші, були вимкнені
подушки безпеки, підроблено огляд місця події, а також встановлено факт
убивства на Волині основного свідка. Про це ексзаступник генпрокурора заявляє з
2015 року. Водночас у березні 2021-го в МВС повідомили, що, згідно з
результатом експертизи, зупинилися на причині смерті внаслідок ДТП. Хоча й
версію насильницької смерті остаточно не відкинули.
Вчити правила можна й дистанційно ЧитатиЯКЩО хочеш стати водієм, слід записатися
на навчання в автошколу, де пройти теорію і практику, а після складання іспиту —
здобути бажане посвідчення. Така схема відпрацьована десятиліттями. Проте
діджиталізація крокує Україною, і тепер, за рішенням уряду, дозволено
готуватися онлайн. На дистанційне навчання з теоретичної підготовки
акредитовані автошколи набиратимуть групи чисельністю не більше 10 осіб, які
навчатимуться з допомогою єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх
справ. Також віднині права не обов’язково отримувати особисто. Їх вам може
привезти кур’єр, доступна і послуга доставки поштою. За окрему плату через МВС,
звісно.
|