Архів
П’ятниця,
17 вересня 2021 року

№ 69 (19917)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Наша поштаСоняшник
  Версія для друку          На головну
  • Болить!

Для матерів немає забутих синів

Микола НЕЧИПОРЕНКО.

м. Дніпро.

У Дніпрі відкрили Стіну-стелу, назва якої змушує всі небайдужі серця стискатись і щеміти від болю — «Стіна надії: матері забутих синів». У її центрі — скульптура Івана Кавалерідзе «Бунт», котра своєю чергою, на переконання ініціаторів і авторів композиції, передає стан душі тих, про кого вона розповідає.

ЩЕ СІМ років тому на Дніпропетровщині виникло об’єднання рідних і близьких, насамперед матерів, українських солдатів та офіцерів, учасників бойових дій на Донбасі, які зникли безвісти і до цих пір не повернулися додому. Рідні не втрачають надії їх дочекатися — тому й нарекли об’єднання «Надією».

— Ми не обмежилися тільки своєю областю, а винесли інформацію на Стіну про 139 родин зниклих безвісти наших дітей, — розповідає голова об’єднання мати бійця, про котрого нічого не відомо з часів Іловайської трагедії, Ядвіга Лозинська. — Скільки часу минуло, а я не можу дізнатися, де мій Андрій. І таких матерів, як я, в Україні, за нашою інформацією, 258. Тобто ті, хто забирав хлопців на фронт, все ще неспроможні достеменно сказати, живі наші діти чи ні. Більше того, й понині не існує повного переліку зниклих безвісти.

Ще страшніше і боляче та до гірких сліз кривдно, продовжує вона, що ми не бачимо з боку держави, її влади і її військових відомств реальних зусиль, аби здійснювати пошуки своїх вірних солдатів, а наших синів. Нікому, крім нас, матерів, промовляє крізь сльози відчаю пані Ядвіга Лозинська, це не пече і не потрібно. Чиновники найчастіше намагаються будь-яким чином відбитись од згорьованих бідою жінок.

— Викликають нас, показують тіло полеглого і стверджують, начебто його ДНК-експертиза визнала ідентичним нашому роду, — розповідає сестра зниклого в іловайському «котлі» Віталія Ірина. — Але ж ні за зубною картою, ні за зростом, ні за розміром ніг, ні за одягом не збігається! Як вірити такій експертизі? Тим часом визволений із полону однополчанин Віталія не сумнівається в тому, що там, у полоні, бачив його живим.

Катерина Хом’як приїхала на відкриття стели «Стіна надії: матері забутих синів» аж із Волині. Вона народила і виховала сімох дітей. Двоє з них у віці 20 та 24 років були призвані на війну з російськими окупантами. І ще восени 2014 року разом з кількома іншими бійцями потрапили у засідку, потім — буцімто в полон, і відтоді жодної звістки ні від них, ні про них.

— Я хочу, щоб моїх синів шукали, а не так, як тепер, наче я і не народжувала, і не виховувала хлопців, — гнівно говорить пані Катерина. — Страшно казати, але війна скінчиться тільки тоді, коли кожна мати або свого сина діждеться додому, або поховає, або зможе прийти на його могилу і буде певна, що у ній саме її кровинка! Загублених, безслідно зниклих воїнів в Україні не повинно бути!

У Тамари Міщишиної із Солонянського району — четверо дітей. Тепер троє з них разом із матір’ю чекають не дочекаються хоч якоїсь звістки та ясності про долю їхнього брата Віталія…

Тим часом, за даними глави делегації Міжнародного комітету Червоного Хреста в Україні Флоранс Жиллєтт, за сім останніх років унаслідок конфлікту на Донбасі зникло безвісти 811 осіб. 6 вересня минуло три роки, один місяць і чотири дні, як набув чинності Закон України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти», проте комісія з відповідних питань, передбачена ним, так досі й не розпочала працювати. Не просувається, продовжує розповідати пані Жиллєтт, створення реєстру зниклих, а механізм, який міг би гарантувати сім’ям безслідно загублених воїнів обіцяні цим законом пільги, теж не розроблено. Створюється враження, що процес упровадження закону і роботи комісії зупинився, не починаючись, робить висновок очільниця гуманітарної організації.

— Дуже важливо, щоб українська влада прискорювала пошуки безвісти зниклих, — наполягає Фроланс Жиллєтт. — Кажуть, ніби виникають суто правові суперечки і неузгодженості, які роблять надання ресурсів комісії цілою проблемою. Якщо це так, то, можливо, слід виправити закон? І це слід зробити швидко, аби вже найближчим часом процес став функціональним.

Президент Товариства Червоного Хреста в Україні Микола Поліщук уточнив, що від самого початку збройного конфлікту на Донбасі загалом звернулося 928 громадян стосовно розшуку їхніх рідних, яких забрало вогневище бойових дій.

Версія для друку          На головну
  • З повідомлень інформагентств
Старт бюджетного процесу
Читати
Будівельний наступ на приміські села
Читати
Доплата — аж через рік
Читати
Чи буде встановлено правду?
Читати
Вчити правила можна й дистанційно
Читати





При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове