• З приводу

Пенсійна реформа чи пастка?

Олена КОЩЕНКО.

Уже з наступного року влада планує дати старт новій пенсійній реформі в Україні. Вона полягає у впровадженні на додачу до солідарного рівня пенсійної системи ще й накопичувального. Причому підвищеними виплатами у зв’язку з реформою обіцяють ощасливити вже нинішніх пенсіонерів, адже така система дасть можливість відразу конвертувати у додаткові гроші трудовий стаж — проіндексувати його.

У ЗВ’ЯЗКУ з цим Прем’єр-міністр Денис Шмигаль зробив гучну заяву: початок пенсійної реформи відбуватиметься за рахунок держави. «В Україні діє солідарна система, ми ведемо роботу з профільним комітетом парламенту, для того щоб почати запроваджувати другий рівень пенсійної накопичувальної системи, яка дасть змогу підвищити пенсії практично вдвічі, коли ця система запрацює», — сказав глава Кабміну під час Години запитань до уряду у Верховній Раді.

Втім, а чи є спроможність у держави фінансувати анонсовану Шмигалем у таких рожево-оптимістичних тонах пенсійну реформу? Адже якщо навіть тепер єдиного соціального внеску від працюючих не вистачає на виплати всім пенсіонерам, то де візьмуться додаткові кошти для запуску накопичувальної складової пенсійної системи? Щоб профінансувати у повному обсязі все наобіцяне нашим пенсіонерам, знадобляться, як застерігають експерти, навіть не десятки мільярдів, а сотні мільярдів гривень. А таких грошей, аби роздати «на проїдання», у державному бюджеті нема і не передбачається.

Пенсійному фонду також бракує коштів, і він потребує дедалі більшого фінансування з того-таки гостродефіцитного державного бюджету. Зокрема, за минулий рік ПФУ досі не повернув у держказначейство більш як 13 мільярдів гривень, позичених на виплати пенсій. Тим часом упродовж січня — серпня нинішнього року доходи Пенсійного фонду становили 330 мільярдів гривень, а витрати — 342,9 міль-ярда. Таким чином, дефіцит коштів цієї інституції і 2021-го сягнув 12,9 мільярда гривень. Це вже не фінансова дірка, а прірва. І вона надалі тільки збільшуватиметься. Адже пенсіонерів у країні з року в рік додається (нині їх 11,2 мільйона), а число тих, хто працює, зменшується (на сьогодні — 12,9 мільйона). До того ж доходи працюючих співвітчизників набагато скромніші, ніж у розвинених державах. Відповідні й унески до ПФУ із заробленого.

Із Пенсійним фондом у нас просто біда. Власне, він уже давно безнадійний банкрут. «Неповернута державі казначейська позичка Пенсійного фонду вже склала один мільйон у доларовому обчисленні. Це ще до того, що у них (в уряді. — Ред.) є державна дотація, вони її збільшили до 200 мільярдів, 300 мільйонів по зар-платі медикам, 1,5 мільярда невиплата грошового забезпечення військовослужбовцям, 12 мільярдів — борг по субсидіях… І ще можна продовжувати і продовжувати цей борговий список держави перед співвітчизниками, який веде країну до колапсу», — так, зокрема, прокоментував ситуацію стосовно нових пенсійних обіцянок Прем’єр-міністра міністр соціальної політики за президентства Порошенка Анд-рій Рева, який добре обізнаний із бюджетним закуліссям.

То де ж, питається, ота заповітна тумбочка-заначка, в якій у нашого глави уряду такі величезні державні гроші припасені лежать? Не інакше, як спеціально для чергової «переможної реформи» владні «слуги народу» просто увімкнуть на повну верстати для друкування гривень на банкнотно-монетному дворі НБУ. Або ж укинуть у суспільну «топку» на банальне проїдання чергове багатомільярдне запозичення (у того ж МВФ, нового траншу від якого Україна нині так настійливо домагається).

Бо більше просто ніде взятися в країні таким величезним грошам. Та хіба тільки на пенсійну реформу? Млява вітчизняна сировинна економіка не генерує достатніх коштів для виконання всіх популістських забаганок «слуг народу»: то «велике будівництво», за яким тягнеться шлейф корупційних скандалів, то заповзялися мільярд дерев висадити, то «президентський університет» збудувати…

За таких умов, на переконання тверезих на голову фахівців, провальну ситуацію з українською пенсійною системою не врятує навіть обов’язкове введення накопичувальних пенсій. Більше того, це може стати пенсійною пасткою для громадян — грандіозною фінансовою аферою, оскільки для діяльності недержавних пенсійних фондів фактично нема умов. «Загальнодержавна обов’язкова накопичувальна система — це фінансова афера. Якщо немає фондового ринку, куди будуть вкладатися ці внески? Так само, як у східноєвропейських країнах — в облігації внутрішньої державної позики. Тобто підуть на фінансування дефіциту державного бюджету. У всіх східноєвропейських країнах державна накопичувальна пенсійна система впала — у Поль-щі, Угорщині, Чехії, Хорватії, Росії. Якщо ми бачимо такий катастрофічний результат, то чому збираємося наступати на ці граблі?» — запитує Рева.