Наша пошта

• Рядки з листів

Була несправедливість і залишилась

ХОТІЛОСЯ Б писати про те, що життя людей поліпшується, а не про корупцію, хабарництво, рейдерство й бандитизм. На жаль, усе це процвітає махровим цвітом у нашій державі. Олігархи, бізнес і влада йдуть пліч-о-пліч, прирікаючи народ на холод, голод і вимирання. Боже, як нам бракує єдності, братерства! Нам усім треба щодня продовжувати боротися за збереження державності, незалежності, шлях до якої був таким довгим і тернистим.

Володимир Зеленський з екрана телевізора закликає українців до єднання, тоді як його однопартійці, навпаки, збурюють суспільство, що в умовах війни дуже небезпечно. Як можуть вони в такий важкий економічний, воєнний, коронавірусний час будувати собі рай на землі? Пора сказати правду українцям, де чия земля, чиї ліси, озера, хто знищив колгоспи, фабрики і заводи. Потрібно притягнути до відповідальності всіх тих «будівничих», які перетворили за лічені роки високорозвинену державу на руїну.

Любов СОРОКОВА.

с. Радулин

Новоград-Волинського району

Житомирської області.

Щодня російські агресори й різні бандитські воєнні формування обстрілюють позиції наших військ із гармат та мінометів великих калібрів. Серце обливається кров’ю, коли подумаю, скільки українських патріотів уже загинуло на цій гібридній війні. Скільки залишилося нещасних удів і дітей-сиріт, скільки людей позбулися житла, роботи, засобів для існування... На жаль, так звані державні керівники мало цим цікавляться. Як і тим, у яких умовах проживають атовці та їхні сім’ї. Забувають часто і пересічні громадяни, що незалежна Україна ось уже понад сім років щоденно виборює свою державну незалежність силами українських патріотів зі зброєю в руках. Вважаю, що нам усім, усьому суспільству, в цей відповідальний період потрібно морально і матеріально підтримувати патріотів, які захищають нас од ворога, а не просто бути пасивними спостерігачами.

Іван КРИВОКОНЬ.

с. Засупоївка

Яготинського району

Київської області.

Нині через безробіття і непотрібність власній державі багато співвітчизників їдуть за кордон на заробітки. А чому в селах не підтримати дотаціями створення мініферм, аби сім’ї мали роботу? Можна було б також об’єднувати села навколо вже існуючих фермерських господарств. Усе це працювало б на розвиток села. Але можновладцям легше вигнати кваліфікованих працівників у Європу, ніж створити умови, які б їх утримували на рідній землі.

І ще. На російсько-українській війні щодня гинуть наші брати, сини, друзі. Я теж свого часу понюхав пороху, тому від усіх учасників бойових дій прошу владу зробити все можливе, аби матері, діти, сестри не плакали. Щоб в Україні нарешті запанував мир.

Микола МАЦЬКО.

м. Жмеринка

Вінницької області.

Скільки з України та її народу так звані слуги народу питимуть кров, обдиратимуть до нитки? Обіцяли ж покращання життя кожному, а насправді знову покращують тільки собі. От дати б їм зарплату дві тисячі гривень, і хай живуть. А то сорок тисяч і така ж щомісячна премія, а їм, бачте, мало. А як наші сім’ї живуть на виділений ними мізер? Звісно, їх це не цікавить. Зате перед виборами заглядають тобі в очі, записують проблеми, головами кивають, попередників лають, а самі аж ніяк не святі. Як була несправедливість, так і залишилась.

Любов КОРЕЦЬКА.

с. Манжелія

Кременчуцького району

Полтавської області.