Архів
П’ятниця,
27 серпня 2021 року

№ 63 (19911)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:КриницяНаша пошта
  Версія для друку          На головну
  • Подія

Про повернення Криму

Михайло ГУБАШ.

Напередодні святкування 30-ї річниці Незалежності в Україні відбувся саміт Кримської платформи. Необхідність такого заходу не викликає сумнівів, адже якщо тема Донбасу ще «на слуху», зокрема й через загибель людей унаслідок обстрілів, то про анексований Росією Крим світ поступово забуває.

У ЗАХОДІ взяли участь представники 46 країн. Серед учасників — 13 глав держав (президентів і прем’єрів), 17 міністрів, решта — на рівні послів. Участь також брали делегати ЄС, НАТО, Ради Європи і ГУАМ. Ухвалили спільну декларацію задля «мирного припинення тимчасової окупації РФ території Криму і міста Севастополя». Крім того, МЗС кожної з держав-учасниць має створити «контактні підрозділи» щодо Криму. Приєднатися до цієї заяви має змогу будь-яка країна. Навіть Росія…

Щоправда, остання на таке запрошення відреагувала очікувано: прессекретарка МЗС РФ Марія Захарова заявила, що Москва не братиме участі в «даній політичній дії», тому що Кримська платформа має «цинічну антиросійську спрямованість». А ще до початку саміту глава зовнішньополітичного відомства Росії Сергій Лавров називав цей захід «шабашем». Підспівав хазяїну і віцепрем’єр російського окупаційного уряду, постійний представник Криму при президенті РФ Георгій Мурадов, який пригрозив учасникам Кримської платформи арештом активів та забороною в’їзду на територію РФ.

Хай там як, але захід мав певний позитив, адже з подачі України тема повернення загарбаного країною-агресоркою українського півострова знову в міжнародному політичному порядку денному.

Втім, п’ятий президент, лідер партії «Європейська Солідарність» Петро Порошенко з трибуни Верховної Ради нагадав, що за Крим Україна боролася з перших днів окупації 2014 року: «Тоді на майданчику ООН було ухвалено резолюцію Генасамблеї про підтримку територіальної цілісності нашої держави. І 100 країн світу в Генасамблеї нас підтримали». Згадав і про щорічні резолюції Генеральної асамблеї про стан із правами людини в Криму, і про ухвали Міжнародного суду ООН, «де Росія має нести відповідальність».

Порошенко зазначив, що міжнародна коаліція була створена до Кримської платформи, і тепер потребує додаткового розвитку на її базі: «Кремлю не вдасться зіскочити з гачка міжнародної відповідальності за спробу анексії Криму».

М’яко сказав, дипломатично. Але натяк дуже прозорий: мовляв, за нього Україну в питанні Криму підтримало сто держав, а при Зеленському — вдвічі менше. Куди поділася підтримка понад 50 країн?

До речі, серед тих, хто не послав на саміт офіційних представників, дві важливі для нас країни — Китай та Азербайджан. Останнього торік на Банковій, ухвалюючи Стратегію національної безпеки України, записали у стратегічні(!) партнери України. Чим керувалися лідери «слуг народу», коли визначали коло стратегічних союзників, невідомо. Відомо тільки, що таке їхнє рішення викликало подив і нерозуміння у багатьох експертів-міжнародників. Та й не тільки в них. Це вкотре свідчить про «фаховість» як самих «слуг», так і тих, кого вони наймають своїми прислужниками як фахівців. Та це вже й не дивує…

Свого часу Путін неодноразово заявляв, що питання Криму вирішено однозначно і остаточно — мовляв, він належить Україні. Зокрема, в інтерв’ю німецькому телеканалу ARD 2008-го Путін сказав, що Москва «давно визнала кордони сьогоднішньої України» і що Крим «не є спірною територією». Та вже за кілька років ситуація змінилась, і очільник Кремля, скориставшись обставинами, анексував український півострів. І тепер знову голосні заяви, але вже протилежного змісту в другій частині: питання Криму вирішено раз і назавжди — він російський. Проте ситуація може змінитися, тому ці його заяви нічого не варті. Це як із Латвією, Литвою та Естонією, факт окупації яких Радянським Союзом не визнавався деякими країнами Заходу. Минув час, ситуація на міжнародній арені стала іншою, і ці балтійські держави знову стали незалежними. Подібних прикладів в історії людства чимало. Тому не варто втрачати віру в те, що наш, український, Крим повернеться в материнське лоно. І не тільки у це вірити, а й робити відповідні кроки.

Версія для друку          На головну
  • З повідомлень інформагентств
Широке і високе світове представництво
Читати
Коментарі зайві
Читати
Велике святкування
Читати
Собі й подарували
Читати
Гроші на субсидії закінчуються
Читати
Не наводьте жах на бізнес
Читати





При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове