Архів
Вівторок,
17 серпня 2021 року

№ 61 (19909)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Вербиченька
  Версія для друку          На головну
  • З приводу

«Не квіти і не квоти»,

або Вперше маємо жінку командувача

Михайло ГУБАШ.

Міністр оборони Андрій Таран призначив полковника медичної служби, головного інспектора Міністерства оборони Тетяну Остащенко командувачем Медичних сил ЗСУ.

ПОДІЯ варта уваги хоча б тому, що вперше в історії сучасної України посаду одного з командувачів Збройних сил обійняла представниця «слабкої» статі. «Поступально рухаємося до побудови Збройних сил нового зразка. Завдяки реформуванню армії відповідно до принципів і підходів НАТО жінки зараз мають можливість проходити військову службу на рівних засадах із чоловіками», — прокоментував подію Таран. Він також наголосив, що «свою безумовну підтримку цього вибору після особистого спілкування висловив Верховний Головнокомандувач, Президент Володимир Зеленський».

Так, трохи кумедним видається таке підлабузництво міністра перед главковерхом, проте його можна зрозуміти, адже міністерське крісло під Тараном хитається вже не перший місяць. Як прогнозують у ЗМІ, Андрія Тарана з великою часткою ймовірності має замінити також жінка — колишня міська голова Рави-Руської Львівської області, а нині нардеп від «Слуги народу» Ірина Верещук, голова підкомітету з державної безпеки та оборони Комітету ВРУ з питань нацбезпеки, оборони та розвідки. До речі, тижнів три-чотири тому вона заявила, що готова очолити Міноборони.

«Не квіти, не квоти, а реальні можливості для професійного зростання і кар’єри — ось чого ми прагнемо, створюючи рівні можливості для всіх. Політика рівних прав і можливостей жінок і чоловіків є одним із пріоритетів керівного складу Міноборони. Майже чверть загальної чисельності Збройних сил — це жінки», — з воєнною чіткістю доповів поки що чинний міністр.

При цьому особисто мене охоплює якесь подвійне почуття. З одного боку, відчуваєш не те що радість, а задоволення від того, що жінки дістали змогу ще в одній сфері бути на рівних із чоловіками. З іншого — сфера ця ну ду-уже специфічна. Бо це війна, з усіма її труднощами і жахами, кров’ю, каліцтвом, смертю. Ну чому тут радіти?

Пам’ятаєте, як жінок свого часу «зрівняли у правах» із чоловіками у Радянському Союзі? І пішли вони працювати трактористами, комбайнерами, сталеварами, шахтарями... Та чи не плутаємо ми щось? У правах їх урівняли чи таки закабалили та уярмили?

Досі у згадці картина, яку побачив у радянські часи ще дитиною: під пекучим сонцем кілька жінок із лопатами розгладжують розпечений асфальт, що аж димиться від жару. На них, махаючи руками, покрикує якийсь дебелий чолов’яга з великим черевом — начальник.

У мене, учня молодших класів, — когнітивний дисонанс: як же так, адже нещодавно вчителька Раїса Якимівна казала, що дівчаток не можна ображати, навпаки, їх треба оберігати й захищати, бо вони слабкіші за хлопчиків. А тут якийсь пузань кричить на жіночок і ображає їх? І чому важку роботу виконують саме вони, а не міцні чоловіки разом із тим хамлом череванем? Хіба так можна?

Виявляється, не тільки можна, а й треба. Мовляв, такою є вимога сучасних часів. Бо в НАТО, бачте, жінки служать нарівні з чоловіками. Однак треба брати тільки хороше. Дехто може поставити за приклад Ізраїль, де жінки також на рівних із чоловіками несуть військовий тягар. Утім, там це просто необхідність, бо у протистоянні з арабськими державами, які у багато разів переважають за чисельністю населення, єврейській державі може просто не вистачити бійців.

Тож чомусь нема радості від подібної зрівняйлівки і в Україні. Навпаки, шкода жінок — цих тендітних і ніжних створінь, самою Природою призначених для збереження роду людського, а не для його знищення у кривавих війнах та збройних конфліктах.

Сьогодні в Збройних силах України проходять службу понад 31 тис. жінок, із яких 4810 належать до офіцерського складу. Ще 25 тис. працюють у ЗСУ на цивільних посадах. Торік частка жіноцтва, прийнятого до військових навчальних закладів, становила 13%. Статус учасника бойових дій мають понад 13 тис. представниць прекрасної статі. За мужність і героїзм 257 захисниць удостоїлись державних нагород. Приблизно 10% від усього особового складу Об’єднаних сил — наші хоробрі жінки. На жаль, не всі повернулися живими: імена дев’яти захисниць навічно закарбовані у Залі пам’яті Міністерства оборони...

Версія для друку          На головну
  • З повідомлень інформагентств
Пів мільйона без пенсії
Читати
Субсидій вистачить лише до листопада
Читати
Межі територіальних громад більше не секрет
Читати
Вивіз збіжжя під загрозою
Читати
Не батогом, а квитком
Читати
Перебуваємо в «зеленій» зоні
Читати





При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове