Архів
Вівторок,
17 серпня 2021 року

№ 61 (19909)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Вербиченька

Вербиченька

Cторінку підготувала
Устина ГРЕЧАНЮК.


Версія для друку          До списку статтей
  • Образок

Сливове варення

Юлія КОСИНСЬКА.

АРОМАТ сливового варення на весь під’їзд…

Ось так повертаєшся над­вечір із роботи — і пірнаєш у цей божественний запах. І уявляєш, як у сусідів на плиті булькає поволі те спокусливе фруктове вариво, піднімаючи нагору рожеву пінку. Таку пінку моя мама завжди знімала великою ложкою на тарілку: закривати до банки її не годилося, зате для малечі — справдешнє свято. Напівпрозоре, повітряне, солодке свято сливової пінки.

«Де моя велика ложка? Де?»

Сливи починали дозрівати наприкінці літа. Але солодшали таки восени — в ту пору, коли картоплю вже викопано, кукурудзу зібрано, моркву занесено до льоху. А гарбузи, капуста і буряки зачекають. Час варити сливове варення! Або запікати у духовці, або в’ялити — кому як до смаку. Найбільше для запікання годилися сливи угорки. Мама їх завжди любила, хоча родили не кожного року: вибагливі.

А татові смакували перестиглі, перележані на сонці сливи. Такі, що ставали червонястими, аж прозорими від тепла. На дідовому обійсті ріс розкішний сливник. Навіть по тому як дім спорожнів, сливник продовжував щоосені пригощати смачними плодами. І ми набирали повні відра слив, і сусідам роздавали — візьміть, зварите варення, шкода ж, як пропадуть. Їх тут так багато…

«Та і в нас їх цього року, хвалити Бога, вродило нівроку», — відказували сусіди. Але дякували і брали. Відмовити було несила. Сливи з дідового обійстя любила вся вулиця.

Як давно це було. А ніби вчора.

...Теплі й солодкі ці мимовільні спогади. Просто на сходах, наприкінці робочого тижня, коли піднімаєшся поволі на свій поверх, а спогади накочуються ароматними хвилями. Хтось готує собі фруктовий десерт, який нагадуватиме взимку про погожі осінні дні. Хтось чаклує над майбутніми солодкими споминами — про те, коли в садах синіли перезрілі сливи, а жовта алича — зазвичай кисла й терпка — також солодшала, аби догодити людям. І потім, узимку, ці спогади випустять на волю. А може, й раніше. Бо та смакота така спокуслива — довго не втримаєш.

Так добре, коли в твоєму домі пахне сливовим варенням.

Версія для друку          До списку статтей
При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове