Вербиченька

Cторінку підготувала
Устина ГРЕЧАНЮК.

• Двоє

Субсидія

Зоя ШМАТОК.

м. Корюківка

Чернігівської області.

ЗВІСТКА приголомшила сусідів: розлучаються Світлана і Петро. Такі дружні, милі, гарні... І ось маєш!.. І дитинка маленька є!.. Чого їм у житті не вистачає?

Але ж Світлана не піде і не стане на вулиці: так і так, мовляв, мої дорогі сусідоньки. Розлучаюсь тому, що не буде субсидії на газ. У чоловіка дім, у мене квартира. А треба, щоб щось одне.

Ходять удвох, їдять удвох, сплять удвох, а розлучені. Дивина, та й годі. Поки тітка Ганна второпала, що й до чого, розчарувалася в подружжі зовсім. Щоб ото заради грошей на суди ходити, одне одного брудом обливати!..

Та хай живуть, бо й на поріг не пустять, коли треба кудись зателефонувати!..

Прийшла оце якось до телефона, а молоді сваряться.

Петро кричить: «Ти мені не указ! Ми розлучені!».

— Як не указ? — верещить Світлана. — А хто казав писати заяву?.. Заєць?..

Таке закрутилося!..

Петро машиною тепер часто збирається кудись їхати, та Світлана напереріз вискакує, руки розставляє, під колеса лягає. Розізлилася — скло розбила. Він нове купив і знову авто заводить: «Із субсидією своєю вдома сиди...».

Тітка Ганна не знає, жаліти Світлану чи ні...

Як сама в хаті, питається свого Івана — його фото висить на стіні: «Що ж це на світі робиться?..».

Мовчить Іван. Лиш дивиться лагідно.

Ганна довго сидить у напівтемряві і вперше за багато років відчуває, як усе її тіло наливається якоюсь дивною і приємною теплотою, її з Іваном ніяка субсидія не розлучить...