Наша пошта

Де наша свідомість?

Микола ЮРЧИШИН.

ЦЕ БУВ не просто лист, а крик душі нашої давньої передплатниці Галини Василівни Магдій із села Конищів Мурованокуриловецького району Вінниччини: «По кілька разів на день по радіо і телебаченню працівники Міністерства охорони здоров’я застерігають про небезпеку нового індійського мутованого штаму коронавірусу «Дельта», котрий уже з’явився в Україні. І просять людей бути обачними, суворо дотримуватися маскового режиму в транспорті, магазинах та в інших громадських місцях. А що ж робиться насправді? Їхала я якось автобусом до Могилева-Подільського. Так тільки троє чоловік, зокрема і я, були в масках. Решта людей скинули їх зовсім, а ще частина — позсували на бороди, залишивши рота і носа відкритими. І спокійно собі час від часу покашлюють і чхають. На зауваження ще й обурюються, називають нас диваками. А ми говоримо про якусь там свідомість. Де вона?»

Лист Галини Василівни не міг не схвилювати, і кореспондент «СВ» вирішив поцікавитися цією проблемою (звичайно, у масці) в столичному міському транспорті, яким щодня користуються не тільки кияни, а й тисячі приїжджих із різних куточків України.

У вагоні метро поруч мене на сидінні примостилася молода дівчина без маски. На моє запитання, чи не боїться вона заразитися коронавірусом, із гордістю відповіла, що вже двічі перехворіла на цю недугу, і тепер їй, мовляв, байдуже, бо в неї виробилися антитіла проти ковіду.

— А про штам «Дельта» ви чули?

— Чула, але її також не боюся. Антитіла мене захистять.

— Та що ви причепилися до дівчини? — став на захист юнки молодий чоловік, який також сидів без маски. — Краще подбайте про зміцнення свого імунітету, а не про носіння масок. Я у їхній захист від коронавірусу не вірю.

Це обурило людей, які були поруч в захисних засобах. Тетяна Середнюк, яка потім сказала мені, що приїхала до столиці зі Славути Хмельницької області, висловилася так: «Оце через таких, що нехтують захистом, страждають інші. Бо будь-коли можуть заразити оточуючих. Ось і зараз той молодий чоловік без маски кашляє, нічим не прикриваючи рота. Хіба так можна?»

Долучилася до нашого маленького віче і Ганна Василівна, яку справи привели до Києва з Житомирщини: «У супермаркетах охоронці змушують несвідомих покупців надівати маски при вході, хоч якийсь контроль є. А в транспорті, на жаль, його катма. Куди дивиться поліція, котра грозилася штрафувати порушників маскового режиму в громадських місцях?»

— Тут жодна поліція не допоможе, якщо у самих людей не прокинеться свідомість дотримуватися елементарних правил під час пандемії, — втрутилась у розмову Катерина Григорівна з Чернігівщини. — Вони мали б думати про здоров’я не тільки власне, а й своїх дітей та батьків, а не легковажно ігнорувати норми. Хіба це нормально, коли, їдучи в електричці з Ніжина, спостерігала, що лише шестеро чоловік, наче білі ворони, на увесь переповнений вагон сиділи в масках, а решта демонстративно скинула їх? Ось де потрібно шукати зло розповсюдження небезпечної хвороби.

Вставила своє слово і киянка Надія: «Я законослухняна людина, у транспорті завжди навіть не в масці, а в респіраторі, аби не підхопити інфекції самій або заразити нею інших, не знаючи, що вона у мене вже є. Але де гарантія того, що не заражуся ковідом чи тією ж «Дельтою» на підприємстві, де працюю? Там усі робітники трудяться без масок, бо й так нема чим дихати. Щоправда, вже всі двічі вакцинувалися».

Із думками моїх співрозмовників я поділився з відомим інфекціоністом Юрієм Жигарєвим.

— Менталітет деяких українців мене просто дивує, — сказав лікар. — Тільки суцільне дотримання маскового режиму в транспорті й громадських місцях може убезпечити нас від розповсюдження небезпечного індійського штаму «Дельта». Тому прохання до всіх скептиків. Жодні антитіла та вакцини не гарантують того, що ця хвороба вас омине. Вони лише можуть забезпечити легкий її перебіг, бо чим менше вірусу попаде в організм, тим легше буде останньому із ним впоратись. Але навіщо узагалі наражатися на цю недугу? Тому носіння масок має бути обов’язковим. Тільки так ми можемо уберегтися від чергового локдауну. Хочеться вірити, що українці врешті-решт стануть розважливими і чітко дотримуватимуться всіх санітарних норм у боротьбі з усесвітнім лихом.