• На зв’язку — Дніпропетровщина

_{Не в рівних умовах}

Микола ЯСЕНЬ.

ВІД ПОЧАТКУ нинішнього року регіон експортував продукції майже наполовину більше, ніж торік за аналогічний період. Тепер частка області в загальноукраїнському експорті сягнула 20 відсотків, а зовнішньоторговельні операції здійснювалися з партнерами із 148 країн світу. Найбільше їх у Китаї, Польщі й Чехії.

Прикро тільки, що постачаються головно сировинні види продукції на зразок залізної і марганцевої руд, шлаків і металургійної шихти, чавуну та сталі. Дуже багато продається за кордон вирощеного аграріями. На думку місцевих виробників, питання, чому замало вдається вивозити на продаж виробів із доданою вартістю, слід адресувати чинному уряду. Бракує програми, спрямованої на економічний розвій України. Область могла б уже зараз досягти більшої реалізації на зовнішніх ринках, але, як стверджує голова комітету розвитку експорту Регіональної ради підприємців Ігор Снітівкер, не знаходить належної і бажаної підтримки від держави. Виробники краю конкурують з експортерами інших країн аж ніяк не в рівних умовах.

_{Краще зараз, ніж пізніше}

КРИВОРІЗЬКИЙ залізорудний басейн із його гірничо-збагачувальними комбінатами і металургійним гігантом за світовими мірками є унікальним. Мінерально-сировинні багатства його надр не мають рівних на всій планеті. За роки активних розроблень із місцевих шахт і рудників, котрі загалом займають майже 35 тисяч гектарів, вийнято і піднято на поверхню 17 мільярдів тонн гірничої маси. У результаті на 40 квадратних кілометрах розташовані видобувні гірничорудні підприємства, а більш ніж на 70 — відвали породи і сховища інших відходів. Деякі з них сягають 120 метрів заввишки, створюючи надмірне техногенне навантаження на землю.

У Кривому Розі вирішили не просто й надалі спостерігати, як у них виростають нові гори, а створити робочу групу, мета якої — вивчати в басейні (585 квадратних кілометрів) стан земної кори, яка може просто почати провалюватися. Передовсім над порожніми виробками підземних шахт. За прогнозами вчених, якщо негайно не взятися до реструктуризації та оптимізації добувних потужностей, рекультивації порушених площ, «латання» техногенних змін земної кори, то через 10-20 років 600-тисячний Кривий Ріг із його житловими мікрорайонами, проспектами, майданами, парками, стадіонами, школами і вишами, лікарнями та іншими закладами і спорудами доведеться переносити в іншу місцину.

_{Владо, розплющ очі}

РАКЕТНО-КОСМІЧНЕ конструкторське бюро «Південне» створило нову бойову зенітно-ракетну систему «Кільчень» (ЗРС). Як розповідає начальник служби розроблень, випробувань й експлуатації наземних і мобільних бойових ракетних комплексів КБ Костянтин Корнєєв, нова розробка зможе швидко змінювати конфігурацію своїх налаштувань на цілі, а у разі застосування швидко орієнтуватися на різні мішені. Водночас система буде недосяжна для противника: тобто він не зможе її засікти і знищити звичайною зброєю. Але і це ще не все. Кожен окремо взятий комплекс матиме до шести ЗРС, спроможних вражати на відстані до 280 кілометрів аеродинамічні й балістичні цілі, одночасно обстрілюючи до 12 об’єктів. «Якщо надійде команда чи замовлення, можемо негайно розпочати серійний випуск ЗРС «Кільчень», — заявив в.о. директора підприємства Олександр Кушнарьов.

_{Крива повзе вниз}

ЗА ПІДСУМКАМИ позаминулого року, АТ «Дніпровагонмаш» виготовило і реалізувало 825 вантажних залізничних вагонів, що у грошовому виразі в 2,4 разу менше, ніж роком раніше, коли випустили 1944 одиниці рухомого вантажного складу. Відтоді крива виробництва різко пішла вниз, а у грошовому виразі прибутковість зменшилася в 2,6 разу. Точніше, збитковість підприємства сягнула 166 мільйонів гривень. І це тоді, коли чверть випуску вантажних вагонів в Україні припадає саме на цей завод, а їхній парк на магістралях Укрзалізниці зношений мало не на 80 відсотків.

_{Книжки — велика цінність}

ЩОРОКУ бібліотеки списують як мінімум 8 відсотків своїх книжкових фондів. Адже книжки втрачають товарний вигляд. Ось і доводиться їх знищувати або здавати в макулатуру. До вибракуваних, зокрема, потрапляють і ще досить читабельні багатотомники класиків світової та української літератури.

Працівники обласної універсальної наукової бібліотеки у Дніпрі знайшли принципово інший варіант для списаної літератури, мета якого — книжки не повинні гинути! Книгозбірня запропонувала своїм читачам і всім мешканцям регіону викуповувати їх за символічними цінами. Ця пропозиція припала до вподоби багатьом. А згодом ще й прислужилася зацікавленим службам організувати перший книжковий ярмарок, де свою списану літературу виставили дитячі міські й районні бібліотеки для дорослих. Захід викликав неабиякий інтерес, більшість книжок були розкуплені, а кошти від їх реалізації пішли книгозбірням.

_{Нас дедалі менше}

ЧИСЕЛЬНІСТЬ населення краю скоротилася майже до трьох мільйонів і щомісяця зменшується на понад три тисячі. Знелюднення триває з двох сумних причин. Перша — природна. Цьогоріч народилося на 15% немовлят менше, ніж торік, а померло дорослих на п’ять відсотків більше, ніж минулого року. Ще позаторік смертність перевищувала народжуваність удвічі, а цього року — вже втричі. Інша причина пов’язана зі зростанням виїздів мешканців області за рубіж. Причому дедалі більше виїжджає молоді, і не на тимчасові заробітки, а на постійне проживання.

_{Завжди готові!}

У ГРОМАДАХ області масово створюють власні служби та підрозділи цивільного захисту населення і територій. Уже у 82 ОТГ разом із постійними в них офіцерами поліції діють ланки забезпечення громадського правопорядку в населених пунктах, пожежної охорони і безпеки на воді, боротьби зі стихійними лихами, запобігання виникненню надзвичайних ситуацій тощо. Обласні фахівці провели теоретичні й практичні заняття з охочими долучитися до новостворених підрозділів. Разом із цим узагальнюється й поширюється перший досвід громад. Як-от Троїцької, котра повернулася до заснування дружини правопорядку, а також організувала добровільну бригаду рятувальників.

_{Ліс у подарунок}

ОКРАСОЮ і гордістю села Рудка Царичанського району є сосновий ліс. Він має свою історію. 12 літ тому, коли в селі з’явилося чимало спорожнілих дворів і садиб, селянам надавали на їх місці додаткові городи.

Мало не гектар отримав і житель села Юрій Заверуха. Його п’ятирічна донечка Юля несподівано попросила: «Тату, посади мені ліс». І тато посадив. Каже, що виростити сосновий бір — копіткий і нелегкий труд, але результат цього вартий. Донька завжди допомагала батькові, тож виросла трудівницею та захисницею природи. У першій половині цьогорічного дощового літа сім’я мало не щодня збирала кошик грибів у своєму лісі, а нині під соснами рятується від спеки.