Наша пошта

• Рядки з листів

Згадайте про обіцяне

ГЕН-ГЕН позаду вибори до місцевих рад, на які люди покладали великі надії. Надії, пов’язані зі змінами на краще. Та й кандидати всі як один говорили, що їм болять проблеми кожного з нас. Тим паче виборці їх добре знали, адже жили поруч, зростали разом. Та, як виявилося, цього замало. Деякі обранці забули про обіцяне покращання. Ось, приміром, Полонську міську об’єднану територіальну громаду втретє очолив Франц Скримський — колишній депутат райради, голова фермерського господарства. Тобто людина з досвідом та авторитетом. Але чомусь він досі не може дійти спільної думки з депутатським корпусом щодо обрання заступників голови і членів виконкому. Відтак блокується робота сесії. Не вирішуються важливі питання, зокрема, розширення та будівництва доріг, освітлення вулиць у селах, влаштування водовідведення, благоустрою та розвитку соціальної сфери. Чи не час уже знайти компромісний варіант, дбаючи не про свої інтереси, а громади в цілому?

Іще такий приклад наведу. Нещодавно голова Хмельницької районної ради Олександр Чернієвич скликав позачергову сесію, на порядок денний якої були внесені вкрай важливі для розвитку громад району питання. Однак із 64 депутатів на сесію прибуло лише 30 (!). У результаті того, що сесія не відбулася, територіальні громади Віньківців, Волочиська, Летичева, Городка, Старокостянтинова, Старої Синяви та інших не матимуть змоги своєчасно отримати кошти на співфінансування об’єктів будівництва і провести заплановані ремонтні роботи. То чи потрібні народу такі безвідповідальні «слуги», які елементарно не виконують свого громадського обов’язку? Відповідь очевидна.

Валерій МАРЦЕНЮК.

Хмельницька область.

За роки незалежності у нас що лише не плодилося: і сімейні клани, і банди й олігархи, і привілейовані касти... І вся ця кримінальна гидь у підсумку оформилась у мафію. Зла у нас під саму зав’язку, а от про контроль — справжній, народний —— так і не подбали. То чому ж дивуємось, що вже стільки років ті, кого ми самі посадили у владні крісла, збиткуються, махлюють, розкрадають Україну? Діє не закон, а беззаконня, безвідповідальність і безкарність. Аби цьому не дати розростатися й надалі, вважаю, потрібно від села і до столиці створювати народні громадські об’єднання, які контролюватимуть роботу владців. Інакше ті, що знову пролізли до владного корита, гризтимуть Україну до скону.

Олексій ПОЛУМІЙ.

смт Диканька

Полтавської області.

Люди вже набагато менше, ніж раніше, довіряють політикам, критично сприймають їхні солодкі телевізійні співаночки-звертання. Воно й зрозуміло. Бачачи, скільки мільйонів можновладці щомісяця гребуть, як розводять корупцію і дурять довірливих людей, тут уже й незрячий прозріє. Хочу лише сказати нашим керівникам, що, скільки б вони не нагребли у цьому житті, на той світ із собою все одно не заберуть нічого. Але добру пам’ять після себе можуть залишити на Землі для всіх наступних поколінь. Якщо не на словах, а на ділі почнуть дбати про добробут держави і її народу.

Віталій ШМАЛІЙ.

с. Бабайківка Царичанського району

Дніпропетровської області.