• З літопису наших днів

Життя після стихії

Любов ПОПОВИЧ.

Кіровоградська область.

Фото Людмили Попудіної.

Сильні зливи, які пронеслися нещодавно півднем Кіровоградщини, завдали величезної шкоди селянам. За їх словами, такої кількості води, яка лилась із неба два дні поспіль, іще не бачили. Як наслідок — затопило дев’ять сіл Кетрисанівської громади Кропивницького району.

_{Пропали городина, збіжжя...}

ЛЮДИ досі оговтуються від стихії. Найбільше дісталося селам Миколо-Бабанка і Буховецьке. Їхньою територією протікає річка Гнилий Єланець. Зазвичай її русло вузьке і мілке. Коли від злив прорвало три греблі, вода не змогла пройти через нього і понеслася потужним потоком полями і левадами у низини, змітаючи все на своєму шляху.

У Миколо-Бабанці завернули у провулок до хати 75-річної Зінаїди Незельської (на фото). Бабуся зустрічає заклопотано: негода біди наробила, а наслідки прибрати вона не в змозі.

— Увесь щебінь із дороги змило мені в двір. Затопило погріб, город геть замулило, — бідкається жінка. — Два дні відкачували, дякую хлопцям, молодці, швидко приїхали, допомогли. Хоча вода в погріб знову набралася… Питної ніде взяти — колодязь затопило. Вдячна сусідові, що привіз мені чистої.

Йдемо за бабусею на город. Боляче дивитися, скільки праці пропало. «Квасолі, помідорів не буде. Хтозна, чи картопля не згниє. Ото тільки баштан залишився неушкодженим, бо посадила найвище біля хати. Приїжджайте на кавуни, може, хоч вони вродять», — сумно жартує жінка.

Далі прямуємо мостом через річку Гнилий Єланець на інший бік села. Побачене важко описати. Рівень води в річці піднявся, і вона вийшла далеко за русло. Городи в низині замулені повністю.

— Моє поле — у найнижчій точці, тому найбільше постраждало. Під багнюкою все — картопля, капуста, помідори… Це вже вдруге за останні три тижні, — розповідає Олександр Булавін.

Чоловік за втратами дуже побивається. Каже, що посадить кукурудзу — може, встигне вирости бадилля на корм худобі.

Ще одна жителька — Ольга Мельниченко — вважає, що до таких наслідків призвело ще й недбальство людей. Повирубували лісосмуги й порозорювали поля до самих будівель, і стихію ніщо не могло стримати.

— З вигону, який через дорогу, вода пішла просто мені у двір через гараж і літню кухню. Два дні вигрібали намул, — скрушно розповідає жінка.

_{Взаємодопомога і згуртованість}

ІЗ Миколо-Бабанки наш шлях у сусіднє село Рощахівка, яке за сім кілометрів. Там найбільше постраждали хата і господарство Галини та Миколи Залузьких. Їхнє обійстя стоїть у низині зовсім близько до річки. Господарі щодня виносять мул, але вичистити і висушити сараї, збіжжя і речі, кажуть, зможуть нескоро. Город і засіяна пшеницею ділянка вкриті товстим шаром мулу, вигрібна яма, погріб затоплені.

— Це було щось страшне! Така вода йшла! Коли ми побачили, що насувається, кинулися рятувати худобу. Свиней і корову перегнали до сусідів вище. Встигли трохи винести зерна, але пропало більш як тонна... За двором лежали дрова, то водою їх знесло, йшла з такою силою, що он борону перевернуло… Картопля на городі вже почала гнити, на осінь не буде що збирати, в колодязі вода брудна. Відкачати погріб не можемо, бо набирається знову, — показує жінка.

Галина і Микола переконані: для них наслідки могли б бути набагато гірші, якби не сусіди і родичі, які дуже швидко поспішили на допомогу.

— Не втомлююся дякувати всім. Люди набирали в мішки пісок, землю і городили, щоб вода не так ішла у двір, — розповідає жінка.

Господарі кажуть, що ще нікуди не зверталися по допомогу та й мало на неї сподіваються…

_{Від біди до біди}

ЗА словами старости Миколо-Бабанки Клавдії Щербини, на людську біду одразу відреагували у Кетрисанівській сільраді. Працівники комунального підприємства «Кетрисанівське» приїхали оперативно і допомагали найперше стареньким, які не могли впоратися із наслідками повені самотужки.

Жінка розмірковує, що до цієї біди певним чином призвела інша, від якої потерпають люди, — рух важковагового транспорту через село. Відколи на трасі Кропивницький — Миколаїв установили ваги для фур, їхні водії, аби не показувати перевантаження, оминають цей автошлях і їдуть через села.

— Наші дороги не розраховані на такий важкий транспорт. На день селом проїжджає по пів сотні машин. Торік ми зробили ямковий ремонт, але сьогодні всі дороги вже розбиті. Та найбільша проблема навіть не це. В селі є два історичні венеціанські мости. Від руху важковагового транспорту вони почали тріскатися й руйнуватися. Якщо машини не зупинити, споруди довго не простоять. А на їхній ремонт, за попередніми підрахунками, потрібно 4 мільйони гривень. Зруйновані дороги і зливостоки також стали причиною підтоплення, — впевнена Клавдія Щербина.

У Кетрисанівській сільраді запевнили: людей сам на сам із бідою не залишать.

— Ми переписали всі домогосподарства, яким стихія завдала збитків. За можливості надаватимемо матеріальну допомогу людям. Передовсім тим, у кого ушкоджене майно — хати, меблі, бо це легше обрахувати. Збитки, завдані городам, нині обліковують старости сіл, — розповів заступник голови сільради Дмитро Гурдаш.