• Від Афін-1896 до Токіо-2021

Як усе починалось

Микола МОТОРНИЙ.

Метальник диска. Мармурово-бронзова скульптура 450-х рр. до н. е.

Змагання з панкратіону. Малюнок на амфорі початку V ст. до н. е.

Олімпійські ігри відбувалися задовго до першої сучасної Олімпіади-1896. Вони зародилися ще в Стародавній Греції і провадилися з 776 року до н. е. кожні чотири роки в місті Олімпія.

ВІДОМО кілька міфів про заснування цих змагань. У найвідомішому розповідається про те, що видатний герой Геракл, завоювавши Еліду після здійснення своїх 12 подвигів, започаткував Олімпійські ігри, аби вшанувати свого батька Зевса. Богатир обніс парканом священний гай і спорудив шість вівтарів олімпійським богам. Геракл подолав на перших іграх усіх противників, окрім одного, яким виявився сам Зевс у людській подобі.

Археологічні розкопки свідчать, що в Олімпії спеціально для змагань було збудовано п’ять стадіонів прямокутної або підковоподібної форми з трибунами для уболівальників. На жаль, нині нічого не відомо про результати перших чемпіонів. Та перекази розповідають про олімпійців, що бігали швидше від зайців. А про спартанця Ладаса казали, що під час бігу він не залишав на піску слідів.

Правила проведення Олімпійських ігор установили Лікург Спартанський та Іфіт Елідський. Перед іграми до всіх царств відправлялися посланці, що сповіщали про дату відкриття змагань. Від неї на два місяці припинялися війни між грецькими царствами і встановлювалося священне перемир’я — екехірія.

З усіх усюд до Олімпії валив люд: хто діставався пішки, хто верхи, а дехто навіть плив кораблем за тридев’ять земель, аби тільки одним оком глянути на величних грецьких атлетів. Навколо міста виростали цілі наметові поселення. Щоб спостерігати за спортсменами, глядачі заповнювали схили пагорбів навколо долини річки Алфей.

Після урочистої перемоги та церемонії нагородження (вручення вінка зі священної маслини та пальмової гілки) олімпіонік жив, як вареник у маслі. На його честь влаштовували свята, співали гімни, виготовляли статуї, в Афінах — звільняли від податків та обтяжливих громадських обов’язків. А ще переможцеві завжди лишали найкраще місце в театрі. Подекуди особливими привілеями користувались навіть діти олімпійця. От тільки такого поняття, як гендерна рівність, у жителів давньої Еллади (так ще називають Стародавню Грецію) не було: жінок на Олімпійські змагання не пускали під страхом смертної кари.

Відважні елліни змагалися з бігу, кулачного бою, п’ятиборства (метання списа, диска, біг на короткі дистанції, стрибки в довжину, боротьба), панкратіону (фактично рукопашний бій без правил, поки один із суперників не здасться). Проте найнебезпечнішими були перегони колісниць. До речі, переможцем кінних змагань вважали власника коней, а не бідного візника, який ризикував життям, щоби першим прийти до фінішу.

Спочатку Ігри тривали один день, а з набуттям великої популярності починалися 22 червня і тривали 5 днів. Організацію змагань доручали громадянам Еліди, з яких обирали до 12 суддів-еланодиків. Брати участь в Іграх могли тільки вільні елліни, котрі не здійснили кровопролиття. Спортсмени повинні були протягом 10 місяців, що передували Олімпійським змаганням, тренуватися в гімназії в Еліді.

Першого дня тривали релігійні церемонії, хода між святилищами богів, приносилися жертви богам, а судді давали клятви чесно оцінювати успіхи й поразки. Від V ст. до н. е. учасниками Олімпійських ігор стали поети, які читали свої твори ввечері першого дня. Потім три дні тривали змагання, а п’ятий день відводився для нагородження переможців та урочистих церемоній.

Переможці Ігор називались олімпіоніками. Останнього дня свята вони одержували вінки з галузок священної маслини, пальмову гілку та титул «царя Геракла». Переможець ішов попереду святкової ходи, обсипуваний листям, до храму Зевса, де їв м’ясо жертовного бика. При цьому прославлялася не сама перемога, а якості, завдяки яким переможець її здобув: доблесть, сміливість, благородний родовід. На честь триразового переможця Ігор в Олімпії встановлювали його погруддя. Імена переможців і назви їхніх міст урочисто оголошували і влаштовували на їхню честь бенкет.

Серед учасників і переможців Олімпійських ігор були відомі вчені та мислителі, зокрема, Демосфен, Демокріт, Платон, Аристотель, Сократ, Піфагор, Гіппократ. Піфагор був чемпіоном із кулачного бою, а Платон — із панкратіону.

Олімпійські змагання були символом єдності грецьких міст-держав і відігравали велику роль у розвитку культури.

Найбільш значущими в Стародавній Греції вважали Олімпійські ігри, що відбувалися в Олімпії на честь бога Зевса, однак існували й інші популярні загальногрецькі змагання. До наших часів дійшли відомості про Немейські, Піфійські та Істмійські ігри.

Немейські ігри, як і Олімпійські, були на честь бога Зевса. Перші такі ігри відбулися 573 р. до н. е. в Немеї і відтоді повторювалися регулярно кожні два роки. Переможців нагороджували вінком із плюща або селери.

Піфійські ігри провадились у Дельфах на честь бога Аполлона. Назву ігри отримали на честь перемоги Аполлона над змієм Піфоном. Ігри відбувались один раз на чотири роки. Нагородою переможцям спочатку були яблука, а згодом — вінок із лаврових гілок.

Істмійські ігри були організовані на честь бога Посейдона — володаря морів. Вони відбувалися у сосновому бору на Істмійському перешийку від 572 р. до н. е. кожні два роки. Нагороджували переможців вінком із соснових гілок.

Всього відбулося 293 олімпіади. Олімпійські та всі інші ігри були заборонені як язичницькі 393 р. н. е. римським імператором Феодосієм.