Про хліб і землю

Василь ПІДДУБНЯК,

Леонід ЛОГВИНЕНКО.

Фото Василя Піддубняка.

На фото Леоніда Логвиненка: обід на полі під час жнив.

За такої спеки, яка обіруч обхопила усе жнивне поле держави, здається, навіть на Сонці прохолодніше. Дорого, занадто дорого дається селянам хліб!

_{Тепер головне — зібрати вирощене}

СЕРЕД інших областей Північного Причорномор’я у цьогорічному жнивному марафоні Херсонщина попереду. І попереду, звісно, інших регіонів житниці Європи і світу. Тут зібрали 53% площ зернових та зернобобових культур за врожайності 41,4 ц/га та намолотили 1,7 млн тонн зерна.

Не було б, як мовиться, щастя, та нещастя допомогло. Літні дощі і грози подекуди із градом мало не на пів місяця затримали збирання хлібів. У деяких місцях негода буквально поклала стеблостій на непомірно перезволожену землю. І слід віддати належне механізаторам степового краю, котрі знають, як, а головне, вміють підбирати вирощене до колоска, а то й до зернини.

Щодня розширюється список сільгосппідприємств області, які уже благополучно віджнивувалися і почали готувати насіння під озимий клин. Серед таких — ДПДГ «Інститут рису» Національної академії аграрних наук, що базується в селі Антонівка Скадовського району.

— Нинішні жнива для нашого підприємства ще раз підтвердили давню істину: там, де дбають, там і мають, — каже завідувач науково-дослідного відділу передових технологій у рослинництві державного підприємства кандидат сільськогосподарських наук Володимир Корнбергер. — А основа успіху — це, зрозуміло, стратегічно продумана сортова політика, чітке дотримання рекомендованих наукою технологій рільництва і, зрозуміло, вчасне збирання вирощеного. Про загальну вагу нашого короваю говорити не буду, а про урожайність скажу. За попередніми підрахунками, із кожного гектара господарство взяло по 60 центнерів озимої пшениці, більш як по 70 — озимого ячменю. Ріпаку, правда, вийшло дещо менше, ніж розраховували, — до 30 центнерів. Але тут у наші розрахунки втрутилася погода, яка цьогоріч показала, як мовиться, характер.

Доречно нагадати, що зразкове на півдні ДПДГ «Інститут рису» НААН має статус елітно-насінницького господарства. Тут здобувають права вітчизняного аграрного «громадянства» 39 сортів озимої пшениці, 8 сортів та гібридів озимого ячменю (28 сортів селекції Національної академії аграрних наук України), діє кілька демонстраційних полігонів, на одному з яких у виробничих умовах випробовуються 47 сортів і гібридів озимих зернових культур.

Словом, маючи таке господарство, Херсонщина вже зараз може спокійно обходитися без не надто пристосованого до жорстких умов імпортного насіння.

…Жнивний екватор хлібороби степової області перейшли, можна вважати, успішно. Є в коморі, та ще більше поки що в полі. Синоптики знову «захмарюють» небо, але урожай буде зібраний за будь-якої погоди. Бо це — святе!

_{Без першого снопа не починають}

У ПРИВАТНОМУ аграрно-орендному підприємстві «Промінь», що у Красноградському районі Харківщини, жнива перейшли екватор. А починали їх із в’язання символічного першого снопа. Цю традицію свого часу започаткував Герой України Іван Михайлович Гулий, який створив це успішне господарство. Його онук Євген Третяков (на фото Леоніда Логвиненка) продовжує добрі починання діда.

Відомо, що не лише кожен день, а й кожна жнивна година рік годує. Тож на розмови із журналістом у механізаторів немає часу. Тільки й встиг перекинутися кількома словами з одним із найкращих комбайнерів господарства Володимиром Галичі. На війні у нього був позивний «Патрик». Він захищав рідну землю від російських окупантів, а тепер на ній жнивує і водночас, як сам каже, лікує зранену війною душу. Коли 2015-го повернувся з фронту додому, то від пережитого й побаченого не міг отямитися. Практично не спав, нерви були, наче оголені проводи… Тоді потрібна була справа, щоб не зламатися, не впасти у відчай. І вона знайшлася — вирощувати хліб.

Поки зелений «Джон Дір» відпливає по ячменях від краю поля, говоримо з Євгеном Третяковим про жнива. За його словами, холодна весна позначилася на врожайності озимих.

— Цього року наприкінці травня у нас випало 130 відсотків річної норми опадів, — каже аграрій. — Температура була занизька для цього періоду. Тож того врожаю, який планували, можемо і не зібрати. Але, судячи по ячменю, що тут колоситься, 50 центнерів зерна з гектара буде. Це нормальний результат.

Сьогодні великі агрохолдинги ячмінь не вирощують. Кажуть: невигідно, бо немає збуту. Бо пивні підприємства, яких в Україні хоч греблю гати, використовують у виробництві не українське зерно, а імпортні концентрати та солод… Третяков вважає по-іншому. Каже, що для нього важливо дотримуватися сівозмін, аби земля не виснажувалася. Отож для ячменю знайшли місце. До того ж ця культура дозріває однією з перших, тож від неї на рахунки господарства надходять перші «свіжі» гроші.

Чільне місце в економіці господарства посідає пшениця, котра має дати від 50 до 54 центнерів на гектарі. Щоправда, класність зерна через погодні умови, ймовірно, буде менша, ніж торік.

— Ми вирощуємо озимий та ярий ячмінь, пшеницю. А ще горох як корм для худоби і попередник для пшениці, кукурудзу на зерно та силос, багаторічні трави, соняшник, — пояснює Євген Третяков. — Щось продаємо, щось згодовуємо худобі. Тваринництво дає певний прибуток, а найголовніше — органічні добрива. Ціни на пшеницю упали відсотків на 30, однак 6 тисяч гривень за тонну — це добра рентабельність. Сподіваюсь, що такого, як торік, коли солярку купували по 12 тисяч за тонну, пшеницю продавали по 9 тисяч, а соняшник — по 20 тисяч, не буде.

Звісно, на яку тему не говориш із аграрієм, вона зрештою переходить на ринок землі, впроваджений в Україні з 1 липня.

— Моє ставлення до цього таке: єдиним покупцем землі має бути держава, яка повинна надавати цю землю тим, хто її обробляє, береже, вирощує на ній хліб, — озвучує свою позицію пан Третяков. — Чого держава не учасник цього процесу? Якщо ми витрачатимемо прибутки чи кредити на купівлю землі, а не на оновлення техніки, впровадження нових технологій у тваринництві, то нас чекає занепад. А наше господарство 30 років дає людям не лише роботу, а й соціальні гарантії, виплати… І так буде з усіма фермерами. А разом із ними і з Україною.