• Думка експерта

Газовий шантаж

Михайло ГОНЧАР,

президент Центру глобалістики «Стратегія ХХІ», експерт з енергетичних питань.

unian.ua

Російський «Газпром» відмовився від бронювання додаткових потужностей постачання газу в ЄС через Україну і Польщу на майбутній опалювальний період, хоча в минулому тільки збільшував свої заявки. Як результат, європейські сховища сьогодні заповнені лише наполовину. Якщо це продовжиться, то рівень запасів газу до зими в Європі сягне тільки 70% за норми 92.

ПРОБЛЕМИ із закачуванням уже викликали різке зростання цін на блакитне паливо в ЄС — до 450 дол. за тисячу кубометрів, а в Україні, яка прив’язана до цін на європейських хабах, — до 15 тис. грн за тисячу кубів. «Газпром» провадить відверту політику «висушування» європейського газового ринку, аби втримати високу вартість газу. Це дає змогу йому компенсувати торішні втрати, коли ціни на паливо були рекордно низькі.

Але головна мета Кремля — продемонструвати Європі, що «Північний потік-2» («ПП-2») — це блага реальність, потрібно тільки прискорити його добудову і введення в експлуатацію. Мовляв, тоді Євросоюз не матиме жодних проблем із газопостачанням. Зрозуміло, що це абсолютно фальшива теза, оскільки наявні вільні потужності транспортування газу через Україну дозволяють покрити будь-який дефіцит. Але задум «Газпрому» досить прозорий. Практично він є елементом підготовки до цілком можливого сценарію зимової кризи, адже Росія забезпечує постачанням газу близько 40% європейського ринку.

Кремль, попри те що наразі не завершено будівництво «Північного потоку-2» і його подальша експлуатація залишається під великим питанням, уже шантажує Європу. Це те, про що не раз заявляла Україна, попереджаючи ЄС про ймовірність загроз із боку Росії. До речі, на межі 2019-2020 років «Газпрому» досягти «кризової» мети не вдалось: США вдарили санкціями по «Північному потоку-2». Це змусило росіян підписати угоду з «Нафтогазом». Тепер, коли нинішня американська адміністрація дала слабину в питанні нових обмежувальних заходів, РФ використовує можливості, щоб реалізувати свій план і остаточно «переконати» європейців (уже не тільки словом, а й «газовим пістолетом»), що «ПП-2» і «Турецький потік» украй важливі для ЄС.

Москва відверто демонструє свою позицію сили. І на її боці мовчазно виступає Берлін в особі нинішнього федерального уряду під керівництвом Ангели Меркель. Тому Росія впевнена, що опору з боку Єврокомісії (ЄК) не буде. І наразі так воно і є. Складність ситуації ще й у тому, що «Газпром» діє на межі дозволеного. Ті об’єми газу, які сьогодні надходять у Європу, постачаються в рамках контрактів із європейськими компаніями, але тільки на мінімальних рівнях. Тобто формально нічого не порушується і судові позови відсутні. Лобісти Росії в ЄС пояснюють, що приводів для занепокоєння Єврокомісії немає.

Тим часом створюється враження, що ЄК перетворилася на брюссельську філію нинішнього німецького уряду. Але потрібно пам’ятати: Польща займає у цих питаннях зовсім іншу позицію. І з нею в цій історії нам потрібно співпрацювати. Адже насправді є про що турбуватися. Надалі при введенні в дію «Північного потоку-2» Росія матиме профіцит трубопровідних потужностей у розмірі майже ще одного річного обсягу експорту газу в Європу. У Кремля буде свобода вибору, за яким маршрутом, за якою ціною і скільки палива можна продавати. Це те, до чого Росія йшла останні 20 років і цього не приховувала.

Україні за цієї ситуації необхідно задіяти механізм раннього попередження про можливе виникнення газової кризи, який закладений в Угоді про асоціацію з ЄС у доповненні XXVI. Там чітко вказано, що, у разі виникнення в однієї зі сторін усвідомлення надзвичайної ситуації або ситуації, яка в її розумінні може призвести до цього, вона повинна невідкладно інформувати про це іншу. МЗС України за дорученням уряду має офіційно звернутися до Єврокомісії щодо ризиків зародження кризи з постачанням газу до ЄС Росією у майбутній зимовий період 2021-2022 років. Також правильно буде скоординуватися з нашими польськими партнерами.

І не потрібно чекати, коли всім остаточно стане зрозуміло, чого домагається Кремль.

Коли матеріал готувався до друку, стало відомо, що Суд Євросоюзу відхилив апеляцію Німеччини і підтримав вимогу Польщі обмежити на 50 відсотків потужність газопроводу Opal — продовження «Північного потоку» територією Німеччини до кордону з Чехією. Михайло Гончар назвав це рішення потужним ударом по німецьких і європейських у цілому посіпаках путінських газових потоків.

«Газпром» останніми роками пафосно відзначав, що він використовує Північний потік-1 не на 100%, а значно більше. Так, наприклад, 2020 року було протранспортовано 59,2 млрд куб. м за проєктної потужності 55 млрд, тобто 107,6%. Відтепер має бути тільки 50%! — наголосив експерт. — Показово, що в ухвалі зазначається, що, відповідно до статті 194-ї Договору про функціонування ЄС, політика Європейського Союзу в енергетиці полягає в солідарності між державами-членами, що забезпечить нормальне функціонування енергетичного ринку та безпеку енергопостачання в ЄС. Це рішення автоматично має аналогічні наслідки і для Північного потоку-2. Але, звісно, не потрібно мати ілюзій стосовно того, що російсько-німецький тандем припинить зусилля з пошуку нових варіантів в обхід законодавства ЄС».