I колекторам закон писаний

Василь ПІДДУБНЯК.

Фото автора.

Чи не найсумніша подія за історію Іваньків сталася у січні 1644 року. Тоді в задрімане у глибоких снігах село вдерлися ординці. Зайди відірвалися по повній: знищили Успенську церкву, будівлі, багатьох жителів замордували, деяких забрали в неволю…

ЧИМАЛО води відтоді утекло в місцевій річечці Попівка. Про ординців у селі згадують тут хіба що на уроках історії — як про страшний сон. Були, правда, не менш страшні. Були та й загули, як той казав.

«Ні, — ще й досі заперечують у Іваньках, — не загули. Хто воно знає, чого чекати і від кого за нинішніх порядків…»

Торік Україну облетіла звістка про те, що Іваньки знову тероризують. Щоправда, не чужі ординці, а… столичні колектори.

Хто вони такі, ті «каліхтари», люди у масі своїй не знали. Поки ті, мов колорадські жуки на картопельку, не накинулися на ні в чому не винне село, численними телефонними погрозами наїжджаючи на селян, а потім і на голову сільської громади. Наїзд зводився до абсурдного (ординського): повернути кредити, які брали… вихідці з Іваньків.

Про цю історію Україна дізналася торік. Про неї у лютому того ж року розповіла газета «Вечірні Черкаси» у публікації «Колектори тероризують село на Маньківщині». Доречно нагадати про ту «терористичну» операцію, яка і повчальна, особливо для вихідців із сіл.

«Молодь улазить у халепу не думаючи, — каже сільська голова Леся Поліщук. — Беруть невеликі кредити в кредитних спілках «Швидко гроші», «Є гроші», «Манівео», а мусять повертати просто шалені суми. У жовтні хлопець із села взяв у Києві кредит 4 тисячі гривень. За місяць мав повернути вже 10 тисяч 600 гривень. Не зміг. Тепер його борг за три місяці виріс до 18 тисяч. Ще одна дівчина взяла 3 тисячі, а має повертати 10 тисяч. Дзвінки лунають у батьків, родичів і в мене. Був випадок, коли мій телефон ставили на автододзвін протягом двох діб. Не могла нікому ні зателефонувати, ні почути щось».

Ба більше!

Аби нагнати на людину страху, колектори «грають роль».

«Мені представились відділом із боротьби з економічними злочинами, ще комусь — співробітниками банку. Назвали номер мого паспорта й індивідуальні дані. Сусідам назвали марку автомобіля і його номер. Сказали, що вже виїжджають до них із Києва. Люди залякані. Батьки боржників позичають гроші й намагаються віддати, аби здихатися цієї халепи… Я вже не знаю, до кого звертатися і кому скаржитися. В селі панує атмосфера терору. Люди залякані, а ділки почуваються, як риба у воді. Очевидно, інформацію їм продають банки, бо вона конфіденційна. Робочий телефон я взагалі не беру, бо туди телефонують тільки вимагачі», — бідкалася Леся Поліщук.

А хіба вона в Україні одна?

Штатні колектори, котрі працюють як повпреди штатного відділу в банку, так і окремої організації, — це ще пів біди, бо ж є іще так звані чорні колектори. Ці у банках поза штатом, діють проти кредиторів незаконними методами — аж до рукоприкладства включно. І це у державі, яка представляється світові правовою?..

У Нацбанк України щороку приходять тисячі письмових скарг і усних звернень до контакт-центру на «роботу» колекторів. Українці, за останніми даними, здебільшого скаржаться на неетичну поведінку колекторів (1422 скарги, або 45%), використання персональних даних третіх осіб (1189, або 38%), агресивну поведінку працівників колекторських служб (398, або 13%), розголошення персональних даних позичальників (133, або 4%).

І ось новина від Національного банку України для селян черкаських Іваньків і всієї держави.

Новий закон забороняє колекторам:

будь-яким способом взаємодіяти з боржником з 20 години вечора до 9 години ранку, а також у вихідні, святкові та неробочі дні. Зокрема, заборонені дзвінки, зустрічі та повідомлення;

за власною ініціативою взаємодіяти з боржником більш як двічі на добу (але не сказано, чи можна робити це на підставі безпосереднього наказу начальства. — Ред.);

використовувати автододзвін понад 30 хвилин на добу;

передавати особисті дані боржника, інформацію щодо його заборгованості третім особам;

використовувати в разі надсилання повідомлень теми, які можуть містити загрозу або сприйматися боржником як загроза (наприклад, напис типу «повідомлення про виселення»);

приховувати номер телефону або адресу, з яких надходить повідомлення або здійснюється дзвінок;

завдавати шкоди особистій і діловій репутації боржника (наприклад, розміщувати фотографії позичальника на порносайтах, розклеювати образливі оголошення, залишати в під’їзді боржника написи тощо);

вводити боржника в оману щодо розміру заборгованості та наслідків невиконання зобов’язань;

шантажувати боржника, погрожувати, завдавати шкоди йому або його майну.

Також закон захищає від колекторів членів сім’ї боржника, представників, спадкоємців, поручителів та інших осіб, які взаємодіють із боржником. Наприклад, колектор не має права надалі спілкуватися з контакт-ною особою, якщо вона своєї згоди на це не давала.

Обов’язком колекторів є фіксація кожної розмови з боржником. Ці матеріали повинні зберігатися протягом трьох років. Також колектор при першій бесіді з боржником повинен представитися, назвати компанію, від імені якої діє, суму простроченої заборгованості, а також правову підставу свого звернення. При недотриманні будь-якої з цих умов боржник має повне право не спілкуватися з колектором.

Краще пізно, ніж ніколи. Закон «під жнива» можна віднести до подарунків року. За сумною новітньою українською традицією, і «білі», і «чорні» колектори виходять із «коконів» саме у цей час, силою і обманом відбираючи у селян найдорожче — хліб.

Мені самому довелося бути свідком, як за присутності місцевої поліції кілька років тому бритоголові «колектори» вибивали (за неіснуючі борги, до речі!) зерно в одному із приміських сільгосптовариств. «Не віддаси, — сичали, — спалимо урожай. Увесь!..»

Можливо, довгожданий закон охолодить занадто гарячі бриті, буйні і закучерявлені голови. І не лише у жнивну пору.