• Запитання — відповідь

Право на відпустку

Ліна ПАСЬКО.

«Я працюю в організації із жовтня минулого року. Проте мій директор каже, що я маю право на відпустку 14 днів, оскільки не пропрацювала ще рік. Тож яка мінімальна відпустка, на яку я можу претендувати?» — запитує Інна Л. із смт Велика Димерка Київської області.

ЗГІДНО зі статтею 74-ю Кодексу законів про працю України, громадянам, які перебувають у трудових відносинах із підприємствами, установами, організаціями, незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки зі збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.

За загальним правилом, для того щоб претендувати на щорічну основну відпустку, потрібно напрацювати собі «відпускний стаж» — пропрацювати шість місяців на одній і тій же роботі. Власне, у статті 10-й Закону України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 року закріплено таке: право працівника на щорічні основну та додаткові відпустки повної тривалості у перший рік роботи настає після закінчення шести місяців безперервної роботи на підприємстві. Але такі відпустки уже за другий та наступні роки роботи можуть бути надані працівникові в будь-який час відповідного робочого року та складеного графіку відпусток.

Проте і тут є винятки, які зазначені у статті 10-й цього ж Закону. А саме — щорічні відпустки повної тривалості до настання шестимісячного терміну безперервної роботи у перший рік роботи на підприємстві за бажанням працівника надаються:

1) жінкам — перед відпусткою у зв’язку з вагітністю та пологами або після неї, а також жінкам, які мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину з інвалідністю;

2) особам з інвалідністю;

3) особам віком до 18 років;

4) чоловікам, дружини яких перебувають у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами;

5) особам, звільненим після проходження строкової військової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу або альтернативної (невійськової) служби, якщо після звільнення зі служби вони були прийняті на роботу протягом трьох місяців, не враховуючи часу переїзду до місця проживання;

6) сумісникам — одночасно з відпусткою за основним місцем роботи;

7) працівникам, які успішно навчаються в навчальних закладах та бажають приєднати відпустку до часу складання іспитів, заліків, написання дипломних, курсових, лабораторних та інших робіт, передбачених навчальною програмою;

8) працівникам, які не використали за попереднім місцем роботи повністю або частково щорічну основну відпустку і не одержали за неї грошової компенсації;

9) працівникам, які мають путівку (курсівку) для санаторно-курортного (амбулаторно-курортного) лікування;

10) батькам — вихователям дитячих будинків сімейного типу;

11) в інших випадках, передбачених законодавством, колективним або трудовим договором.

Якщо ж працівник не належить до виокремлених вище категорій, то у разі надання йому щорічних відпусток до закінчення шестимісячного терміну безперервної роботи їх тривалість визначається пропорційно до відпрацьованого часу.

Власне, загальна тривалість щорічної відпустки — 24 календарні дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору. Але на прохання працівника щорічну відпустку може бути поділено на частини. Проте з умовою, що її основна частина становитиме не менш як 14 календарних днів.

А втім, для деяких категорій працівників законодавством України може бути передбачена інша тривалість щорічної основної відпустки. При цьому вона не може бути менша за уже зазначений строк — не менш як 24 календарні дні. Приміром, особам з інвалідністю I і II груп надається щорічна основна відпустка тривалістю 30 календарних днів, а особам з інвалідністю III групи — 26 календарних днів; працівникам, зайнятим на підземних гірничих роботах та в розрізах, кар’єрах і рудниках глибиною 150 метрів і нижче, — 28 календарних днів; особам віком до 18 років — тривалістю 31 календарний день. Звісно, цей перелік не є вичерпним, а наведений для прикладу.

Крім основної щорічної відпустки є ще додаткові (за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці, за особливий характер праці, інші додаткові відпустки, передбачені законодавством). Така відпустка може надаватися одночасно зі щорічною основною або окремо.

Також встановлюються ще такі їх види, як: додаткові відпустки у зв’язку з навчанням, без збереження заробітної плати, творчі та соціальні відпустки. Власне, до останньої відносяться відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами, відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, відпустка у зв’язку з усиновленням дитини, додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину — особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, відпустка при народженні дитини.

Кожний працівник має право на відпочинок, тому забороняється ненадання щорічних відпусток повної тривалості протягом двох років підряд, а також ненадання їх протягом робочого року особам віком до 18 років та працівникам, які мають право на щорічні додаткові відпустки за роботу зі шкідливими і важкими умовами чи з особливим характером праці (стаття 11-та Закону).