Зайві на своїй землі

Микола НЕЧИПОРЕНКО.

Дніпропетровська область.

Колаж Анатолія Кізлова.

На околиці села Жовте, поблизу П’ятихаток і Жовтих Вод, за високим парканом і автомагістраллю, мов перед оборонними валами, вишикувалася ціла армада бурильних установок, потужної землерийної та важкої транспортної техніки, готової кинутися на навколишні землі площею 156 гектарів і перерити їх уздовж і впоперек. А навпроти день і ніч на сторожі стоять люди, готові лягати під колеса та гусениці і нізащо не пускати їх нівечити паї, ясна річ, засіяні. Сутичка сягнула стану натягнутої струни, яка ось-ось розірветься. І дуже гучно та з неминучим трагізмом.

— ЯКЩО відступимо, на нас усіх тут звалиться оте горе, яке описував Тарас Шевченко. Пригадуєте? «Ви в наймах виросли, чужії, У наймах коси побіліють, У наймах, сестри, й умрете!» — прокоментувала ситуацію жителька Жовтого Ліна Лященко.

— Нічого подібного, — тим часом заперечує голова П’ятихатської громади Гілал Ісаєв і запевняє, начебто «без дозволу людей ніхто не посміє ступати на їхні земельні ділянки».

Хотілося б вірити у це, та тільки ж над селом і довкіл літають безпілотники, як ті рої кусючих ос, просвічуючи тутешні луки та городи ледве не наскрізь. А селянам прямим текстом заявили, що «нині тут, у громаді, і навіть у всій області ніхто зарадити не зможе», бо начебто нема «місцевих посадових осіб, наділених повноваженням непрошених гостей прогнати, щоб і духу не було». От тому голові ОТГ люди не вірять.

А собака заритий у жовтоводських надрах, відомих покладами уранових руд. Які не всюди залягають на глибоких горизонтах. На деяких відстанях від епіцентра басейну уран лежить близько до поверхні, і видобувати його шахтним способом невигідно. Тут давно роблять по-іншому. Зокрема, поблизу населеного пункту Девладове під нахилом 75 градусів пробурили свердловини, закачували через них у підземні комори сірчану кислоту, вона розчиняла уранові поклади, і це місиво спеціальними насосами подавалося на-гора. Водночас кислота, котра там, ясна річ, залишилася, на віки-вічні зробила непридатними до використання як мінімум п’ять підземних водоносних горизонтів... Судячи з усього, черга дійшла і до надр навколо Жовтого.

Отож «розчинну» уранову руду тут добуватимуть. Відомо це всім, хоча місцеве начальство вдає, начебто для нього це новина. Несподіванкою стало саме те, що спочатку всі 156 гектарів відведуть під відкритий видобуток, як гадаєте, чого? Золота! Що під Жовтими Водами є і золотоносна руда, це давно не секрет. Ще 1988 року криворізькі геологорозвідувальники, проводячи оцінювання тутешнього родовища залізних руд, несподівано виявили в так званих змінених породах уміст золота — начебто від 0,1 до 1 г на кожну тонну.

І от минуло відтоді 33 роки. Нам удалося достеменно з’ясувати дві речі. Перша: і по сьогодні повної ясності, скільки такої руди тут залягає і наскільки багата вона на золоті жили, немає. Не без того, що доведеться сотні й тисячі тонн породи виймати, щоб отримати навіть не кілограми, а грами дорогоцінного металу. Отож шкурка може не вартувати вичинки. А друга річ у тому, що видобуток вирішили почати саме нині. Очевидно, за принципом «навіщо відкладати у довгу шухляду, якщо сьогодні розпродаж усіх багатств України задля наживи сягнув навіженої лихоманки».

Отримали дозвіл добувати золото біля Жовтих Вод відкритим способом, знімаючи верхні шари ґрунтів і риючи котловани, за одними даними, три, а за іншими — одразу дев’ять турецьких фірм і п’ятеро фізичних осіб із цієї ж країни. Котрі разом зареєстрували у славному місті Львів ТОВ «Спис України», скинувшись у його статутний фонд разом щось близько 900 гривень. Очолює компанію громадянин Туреччини Чакмак Фират. Як ми дізналися, у «Списа» цілий букет видів діяльності, починаючи з усіляких операцій із нерухомістю і закінчуючи видобуванням декоративного та будівельного каменю, вапняків, гравію тощо. Але основна спеціалізація товариства — «видобування руд кольорових металів». Як наслідок, отримало воно дозвіл на розробку надр так званої Жовтоводської площі. Причому це поки що лише на 156 га, а якщо діло піде, то загалом на 1151 гектарі, понад 500 із яких будуть приречені перетворитися на рудники завглибшки 300-500 метрів, а всі інші — на допоміжні ділянки, захаращені відвалами. І вагатися ніхто не стане, оскільки товщина підземних пластів сягає тут від 3,1 до 12,5 метра. Вперед до перемоги, і квит!

Як же це сталося? А елементарно. В Україні нині що завгодно можна витворяти, відповідальності перед законами не боячись. Тим паче бути патріотом Вітчизни на словах і її корисливим руйнівником на ділі. Ще торік у грудні Держгеонадра гучно сповістили, що «вперше за всю історію України золотоносний лот винесено на електронні торги». Охочим запропонували «спецдозвіл на геологічне вивчення та дослідно-промислову розробку корисних копалин державного значення». Знайшлися два претенденти — окрім «Спис України», ще й ТОВ «Нідком». Останнє зареєстроване у Борисполі поблизу Києва і, головним чином, займається будівництвом. Звідси й причина програшу «Нідкому» на аукціоні: сфера його інтересів далека від розробки корисних копалин. Ще й конкурент збільшив стартову ціну ледве не на третину — і отак опинився в дамках.

Ось перед нами копія спецдозволу, виданого «Спису» 2 лютого ц. р. У ньому розписано усе до коми, включно з вимогами до переможця торгів сплачувати обов’язкові платежі до держбюджету, надавати геологічну інформацію, отриману в процесі робіт, щорічно звітуватися перед Держгеонадрами і т. д. До спецдозволу додано й угоду про умови користування ділянкою надр і самими надрами. Все передбачено, крім одного: в Жовтому живе селянський народ, якому тамтешня розпайована земля належить на правах приватної власності і перебуває в постійному користуванні як сільськогосподарська. Немає також згадки про те, що існує й П’ятихатська громада, у котрої передовсім треба питати дозволу правити бал на її території і неодмінно проводити громадські слухання.

Хочете того чи ні, та розкривайте усі карти, вичерпно розповідайте селянам про неминучі наслідки, а не лише малюйте золоті гори, і домовляйтеся з ними. Не кажучи вже про те, що приватну землю чиїмось розчерком пера в Києві силоміць відбирати і паплюжити ніякі закони в Україні не велять. Підписав дозвіл голова Держгеонадр Роман Опімах. Він не міг не розуміти, що в селі спалахне справжня революція, коли до нього підступить армада потужної землерийної техніки. І спалахнула ж. Або-або — ось її нинішній стан. Зустрівши опір населення, «Спис України» мерщій подався у столицю.

— Шукають, хто ще з вищих посадовців підмахне своїм підписом наказ нам, селянам, замовкнути, немов нас тут не було і не повинно бути, — обурюється житель Жовтого Володимир Нестеренко. — Та ні, хлопці, ви до нас, до людей, ідіть. Інша річ, що нашої згоди вам не діждатись…

Усе це означає єдине: тутешнє селянство відразу було винесене, а точніше викинуте, за рамки «перспектив» як зайве на своїй рідній землі. Та ще й люди спіймали лідера своєї громади на брехні. Знайшлося рішення травневої сесії міськради ОТГ, назва якого говорить сама за себе — «Про оформлення договору особистого страхового земельного сервітуту ТОВ «Спис України», завізоване головою Ісаєвим. Як же це, запитаєте ви, розуміти — страховий земельний сервітут? А скринька просто відчиняється: це право розпоряджатися… чужою землею.

Але і це ще не вся музика печальна. Тепер, коли до кордонів Жовтого впритул наблизилася грізна техніка, з’ясувалася ще одна приголомшлива новина. Якщо з видобуванням золота раптом не складеться, «Спис України» не прогадає. На нього чекає й «запасний» варіант. Бо є тут також поклади рідкісного ніобію (в завершеному збагаченому вигляді сірий блискучий і пластичний метал, який застосовується при виготовленні багатьох жаро- та корозійностійких сплавів і спеціальних сталей, що використовуються як конструкційні матеріали для деталей ракетно-космічних двигунів, газових турбін, хімічної апаратури і надпровідних пристроїв). З ним і без золота можна буде озолотитися і розробникам надр, і їхнім «благодійникам». Єдина біда — «супутнє ніобієве зруденіння» містить шкідливі для довкілля лужні породи, що ще дужче збурило народ.

— Я отримав письмове попередження, — розповідає селянин Володимир Рогоза, — що якщо посмію блокувати «Спису» шляхи на наші землі, мене притягнуть до кримінальної відповідальності. І наші поліцейські та прокурори, а також судді підтакують: так і буде! Українське законодавство забороняє захищатися від запроданців — ви чуєте?! І такі завбачливі «дружні послання» надійшли у кожен двір. То відчуває моє серце, що іменем України нас усіх звідси виженуть геть, а то й живими не відпустять.

І далі усі гуртом люди вигукують, а чи не пора до відповідальності притягувати таких «державників», як той же Роман Опімах, котрий підписав, по суті, вирок Жовтому та іншим навколишнім селам поблизу славних в українській історії Жовтих Вод. Його рішення може спровокувати щось більше, ніж протести. Люди прямо кажуть, що з їхніх країв знову може початися «визвольний рух за право усім нам жити на своїй землі».