Архів
П’ятниця,
9 липня 2021 року

№ 50 (19898)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Весела світлицяНаша поштаСоняшник
  Версія для друку          На головну
  • З приводу

Гаманці дедалі тоншають

Олена КОЩЕНКО.

Соціальні опитування свідчать: більшість українських сімей сьогодні, як мовиться, ледь зводять кінці з кінцями. А що каже офіційна статистика — як вона оцінює добробут народу?

ПОЧНІМО з прожиткового мінімуму. В кожній країні це базовий державний соціальний стандарт — основа для визначення розмірів соціальних гарантій і доходів, які є джерелом існування людей. Державна служба статистики, оприлюднюючи порівняльні звіти по роках, також повідомляє про зростання кількості українців, які живуть за межею бідності. Так, 2020-го доходи нижче законодавчо встановленого прожиткового мінімуму отримували 600 тисяч (1,6%) наших співвітчизників працездатного віку. Це на 400 тисяч осіб (або 1,1%) більше, ніж було ще позаторік.

Воно й не дивно, адже через карантин більшість малих підприємств у країні закрилася, залишивши без роботи найвразливіші категорії населення. Своєю чергою перекриті кордони значно ускладнили трудову міграцію, суттєво скоротивши обсяги переказів з-за кордону родинам гастарбайтерів…

Треба сказати, що станом на 1 січня нинішнього року розмір встановленого державою прожиткового мінімуму на працездатну особу дорівнював 2078,4 гривні на місяць. З 1 липня, як ми повідомляли, згідно із Законом «Про Державний бюджет України на 2021 рік», цей базовий соціальний стандарт становить уже 2379 грн. Ще на 99 гривень його обіцяють підвищити у грудні. Проте все одно це мізерія, адже в Україні реальний прожитковий мінімум більш ніж удвічі перевищує встановлений законодавством.

Так, у січні нинішнього року Міністерство соціальної політики оцінило орієнтовний реальний прожитковий мінімум у 4100 гривень на місяць, а середній реальний прожитковий мінімум, єдиний для різних вікових груп і соціальних прошарків, — не менш як 4546 гривень. У той же час, за даними головного статистичного відомства, на початок року доходи нижче фактичного прожиткового мінімуму одержували 8,8 млн (23,2%) громадян України. Вважаймо, мало не кожний четвертий у країні.

Що ж заважає законодавчо встановити реальний прожитковий мінімум у країні? Як наголошують у Мінсоцполітики, основним стримувальним фактором стосовно наближення розміру цього показника до його фактичного значення є те, що до величини цього показника прив’язано загалом понад 180 видів різних соціальних виплат (між іншим, частина з них не має жодного відношення до прожиткового мінімуму як базового соціального стандарту: штрафи, збори, грошові стягнення тощо). Тож будь-яке збільшення прожиткового мінімуму автоматично призводить до перерахунку значного числа виплат та необхідності пошуку додаткових видатків у бюджетах усіх рівнів.

Тим часом коронакриза вдарила по платоспроможності громадян навіть попри те, що протягом року розмір середньої зарплати українців зростав, хоч і з невеликими перервами. Таке підняття експерти називають радше номінальним, адже через інфляцію, особливо — галопуючі ціни на комунальні послуги і харчові продукти, купівельна спроможність населення дедалі погіршується. Та й сама середня номінальна зарплата штатного працівника підприємств, установ та організацій в Україні не лише зростала. Приміром, у травні 2021 року цей показник становив 13  499 гривень. Це на 44 гривні менше, ніж було іще у квітні.

Набагато гірша ситуація з платоспроможністю українських пенсіонерів. За даними Пенсійного фонду, середня пенсія за віком протягом 2020 року збільшилась на 365,5 грн — до 3430,28 грн на місяць. Однак реальна купівельна спроможність пенсій знизилася. Найбільш помітно це було на початку другого кварталу. Причина — девальвація гривні на 9,5%. В інші періоди року пенсії зростали, проте в доларовому еквіваленті так і не змогли досягти рівня бодай початку 2020 року…

Тим часом можновладці розповідають народу про поліпшення добробуту, маніпулюючи даними Держстату про нібито постійне зростання у країні зарплат і пенсій, при цьому «забуваючи» про вкрай низький рівень платоспроможності людей. Словом, є над чим замислитись. Хочеться запитати у Президента Володимира Зеленського і його владної команди, які біля керма вже два роки, то коли ж вони, як обіцяли під час виборчої кампанії, виведуть країну з епохи бідності? Адже гаманці українців тільки тоншають, і просвітку не видно.

Версія для друку          На головну
  • З повідомлень інформагентств
Зима може бути важкою
Читати
Більшість проти
Читати
Видобуток сповільнився
Читати
У мінідекрет — родичам
Читати
Ощадбанк готують до продажу
Читати
Не наїздишся
Читати
Наш — найстійкіший
Читати





При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове