Архів
П’ятниця,
2 липня 2021 року

№ 48 (19896)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:ЛипеньНаша пошта

Наша пошта

Добірку підготувала
Валентина ЮРЧИШИНА.

Версія для друку          До списку статтей
  • Рядки з листів

Ведуть у рабство

НАШІ високопосадовці думали-думали, як підняти економіку, наповнити державний бюджет, і нічого кращого не спало їм на думку, як продати стратегічно важливі державні об’єкти, а найголовніше — сільськогосподарську землю, за будь-яку ціну і будь-кому. Останніми роками й так систематично обезземелюють селян, роздаючи наділи cтороннім особам. Уже майже всі привабливі місцини на берегах озер, річок, поблизу лісів забудовані хабарниками, які відгородились од людських очей височезними парканами. Зате місцевим, що горбатились усе життя в колгоспі, — землі катма.

Відкриття ринку сільгоспугідь — злочин проти українців. Це тільки погіршить становище селянина, перетворить його на раба. Адже він через своє нинішнє злиденне становище не в змозі буде купити собі шмат для обробітку чи сінокосу. Вгіддя скуплять і свої глитаї, й іноземні, в яких є гроші.

Пращури віддавали життя за українську землю, захищали її від чужинців, як тепер це роблять наші воїни на Донбасі. А новоспечені можновладці, навіть не порадившись із народом, одним помахом руки так легко її продають.

Любов СОРОКОВА.

с. Радулин

Новоград-Волинського району

Житомирської області.

 

Зеленський веде нас прямісінько у рабство. А ми, як ті барани, сліпо йдемо за чабаном. Більше того, кожний п’ятий готовий ще раз за його обіцянки проголосувати. Обіцянки-цяцянки, а дії де? Чому він не закриває кордону з Росією, чому йде на поводі в Путіна? Щодня наші позиції обстрілюють, маємо жертви. А Президент зі своєю свитою про це анічичирк.

Богдан БУРБЕЛА.

с. Головурів Бориспільського району

Київської області.

 

Як тільки лопнули обручі планової економіки, багато тоді ще голів колгоспів відмовились від утримання тваринницьких ферм. Звісно, простіше виростити збіжжя і продати. Переважна більшість сучасних фермерів так і робить. Звідкіля ж тоді візьмуться на наших прилавках молоко, масло, м’ясо, сало? Я переконаний, що у пріоритеті має бути саме тваринницька галузь. А холдинги — виробники зерна — хай платять податок за безголів’я, щоб можна було підтримати дрібних тваринників. Щоправда, в нинішньої влади навіть радників нема, які від сільського гумусу, а не з асфальту. Тому й нищаться пасовища, заплави; невгіддя — і ті розорюються, про що пишуть читачі «Сільських вістей».

Маю також велике запитання до представників влади: «Чому не посадили тих рейдерів, нелюдів, які морили голодом корівок і коней?» Адже навіть за собак та котів карають. Вочевидь, їм просто не відоме почуття, коли здаєш на м’ясокомбінат останню корівку, бо вже несила доглядати (до того було дві та двоє-троє коней, бички), а вона не йде в прохід, на забій. І ось ти заходиш наперед, а вона — за тобою... Таке не забувається. Тому підтримати нині треба тих могікан, котрі тримають худобу, аби був натурпродукт. Щоби не дійти до штучного молока від наших схиблених на нанотехнологіях діджеїв.

Олексій ПЕРЕДЕРІЙ.

с. Мала Білозерка

Синельниківського району

Запорізької області.

 

Бути чи не бути графі «національність» у документах громадян України? Пропоную шлях до розв’язання цієї проблеми. Потрібно передбачити чисте вільне місце в документах. Відтак громадянин добровільно зможе звернутися до відповідного органу, і в його документі на цьому порожньому місці поставлять штамп «національність». Записувати національність у своїх документах чи ні, вирішує кожен сам.

Якщо так зробити, то всі будуть задоволені: і ті, хто хоче мати національність у документах, і ті, кому це байдуже.


Михайло ЛИСИЦЯ.

м. Чернігів.

 

Для мене не зрозуміло, як люди можуть відвідувати храм московського патріархату, в той час як їхні знайомі, родичі, діти захищають Україну від російського агресора. Вони ж моляться за ворогів. Звичайно, мені можуть заперечити, що церква відділена від держави. Десь це, може, й так, але тільки не в Путіна-царя.

Коли РФ захопила українські землі, то нас усіх така біда мала б об’єднати, зробити патріотами. Але не так сталося, як гадалося. От і мізкую, яких іще потрясінь треба, щоб ми, українці, стали однодумцями?

 

Віталій ШМАЛІЙ.

с. Бабайківка Дніпровського району

Дніпропетровської області.

 

Версія для друку          До списку статтей
При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове