Наша пошта

Батькова наука — синова дорога

Ганна КЛІКОВКА.

Запорізька область.

На фото Ірини Лагерової: майстер виробничого навчання Максим Демченко (праворуч) з учнями другого курсу Михайлівського ВПУ.

МАКСИМА Демченка важко відрізнити від його учнів — учорашній випускник Михайлівського вищого професійного училища юний, як і вони. Проте учні другого курсу поважно звертаються до нього по батькові й в усьому дослухаються настанов свого майстра виробничого навчання.

Кажуть, молодість — «вада» скороминуща. Але саме замолоду набувається запас міцності на все прийдешнє життя. А вона, ця міцність, необхідним складником передбачає надійну професію. Саме таку, механізаторську, опанував Максим в училищі, а тепер передає знання своїм учням. Йому вже відомо, як важливо займатися справою до душі, отримувати від роботи задоволення, мати надійного наставника по фаху і життю.

Першим і головним учителем, порадником був для Максима батько. Слово «був» іще бринить сльозою, рана дуже свіжа. Олега Георгійовича не стало зовсім недавно, і синові тепер дорогий кожний спомин про рідну людину. Батько мав золоті руки і був найкращим механізатором ФГ «Троянда». Брав у бригаду ще малого Максима, показував, як працює техніка в полі, як ремонтується, а дружний колектив «Троянди» під керівництвом відомого у Михайлівському районі фермера Миколи Серафимовича Широчкіна став юнакові другою сім’єю. Тому після дев’ятого класу у виборі професії не сумнівалися ні Максим, ні родина. Хлопець пішов у ВПТУ, спеціальні дисципліни вивчав блискуче, здобув диплом молодшого бакалавра. На цій сходинці вирішив не зупинятися, вступив до Таврійського державного агротехнологічного університету ім. Дмитра Моторного, нині на факультеті агроінженерії закінчує другий курс. Хороша підготовка в училищі дає змогу успішно і без напруженості справлятись із програмою дуального навчання.

— Пропонуючи Максимові Олеговичу посаду майстра виробничого навчання, я ніскільки не сумнівався в його здібностях і можливостях, — каже директор ДНЗ «Михайлівське ВПУ» Віктор Удовіченко. — Він старанний, має хист до техніки, детально знає всі машини, успішно поєднує теорію з практикою. А це головне, що потрібно майстрові. Окрім того, в нього природне вміння навчати молодь. Із другокурсниками, а їх у групі 17, у нього склалися гарні стосунки, юнаки його поважають. Опановують трактори МТЗ, Т-150, імпортну техніку. Вихованці добре підготовлені до практики, яка у них починається. Мені приємно чути в колективі теплі відгуки про молодого майстра. Вже стало традицією залишати в училищі здібних учнів і виховувати з них майстрів, вони надійний кістяк колективу, добре знають його традиції, легко сходяться зі співробітниками.

Максим — наймолодший із чотирьох дітей Демченків. Має трьох старших сестричок і вважає себе опорою і для них, і для матусі Олени Михайлівни. Оля, Настуня, Ксенія — заміжні, виховують діток. Батьки всіх вивчили, прищепили любов до праці, виховали у шані до сімейних цінностей. Із такими моральними чеснотами пряма життєва дорога стелиться селянському синові, який продовжує батькову хліборобську справу і яким пишаються родина та училище.