Соняшник

Наш куточок для синів і дочок

Куточок підготувала Олена КОЩЕНКО. Малювала Світлана УРБАНСЬКА.

• Відповідає «Соняшник»

Де і коли почали ділити літочислення на «нашу еру» і «до нашої ери»?

Це сталося в Європі у VIII столітті нашої ери. І пов’язане з домінуючими релігійними віруваннями європейців…

Власне, літочислення «від Різдва Христового», а водночас і поняття «наша ера» з’явилося ще приблизно півтори тисячі років тому. Саме тоді Папа Римський Іоан I доручив своєму ученому монахові скіфського походження Діонісію Малому скласти таблиці для розрахунку дати Великодня. А справа в тому, що тоді, у ранньому середньовіччі, на нашому континенті обчислення років вели від початку правління римського імператора Діоклетіана (20 листопада 284 року нашої ери, як тепер заведено казати). Так ось, замість дати сходження на престол цього язичника і гнобителя християн Діонісій Малий узяв за початок відліку ймовірний рік народження Ісуса Христа. Його він вирахував, керуючись текстом Нового Завіту. (Щоправда, сьогодні вважається, що монах усе-таки помилився на чотири роки, і наш 2021 рік має бути відтак 2017-м.)

Хай там як, а Діонісій виконав цю роботу за дорученням Папи, як ми скажемо нині, у 525 році, тобто у VI столітті. Проте нове літочислення набуло розповсюдження тільки згодом, у VIII столітті, завдяки англосаксонському літописцю і богослову Беді Преподобному, який опирався на систему Діонісія у своєму знаменитому філософському трактаті «Про природу речей», де спробував періодизувати історію світу, прирівнюючи її до етапів людського життя. І, згідно з його віруванням, людство якраз перебуває на шостому, фінальному, етапі витка своєї еволюції — «від Різдва Христового до Страшного суду», за яким нібито має настати взагалі нова духовна ера в історії людства.

Від того ж Беди пішов і звичай датувати події, що сталися до Різдва Христового (до нашої ери), ще й ведучи рахунок у зворотному напрямку. Поступово вся Європа почала вимірювати час від народження Христа. На теренах України на нове літочислення перейшли 1699 року за указом Петра I — «в ім’я кращої згоди з народами європейськими в контрактах і трактатах».