Наша пошта

Бути господарями

Петро ГУРСЬКИЙ.

м. Біла Церква

Київської області.

ДОСВІД господарювання за роки незалежності свідчить про те, що держава не стала надійною опорою для суспільства. Всі президенти зі своїми адміністраціями діяли, як колишні партсекретарі. Голови адміністрацій і рад без вагань перебрали на себе всю повноту влади. Одні призначені, інші обрані, в основному узгоджено, виконуючи вказівки згори, дорозпоряджалися до нинішнього дуже загрозливого економічного становища держави. Всі ці роки нічого не робилося, щоб селянам було вигідно працювати у реформованих сільгосппідприємствах, жити і виховувати дітей у рідних селах.

Окрема болюча тема — дозвіл на продаж землі. Навіть частковий, в окремих місцях, будь-кому, він стане початком її розбазарювання, сприятиме втраті сенсу її захисту від недругів. Земля має переходити у спадок прийдешнім поколінням вільною, по-господарськи доглянутою, квітучою. Великим гріхом є доведення її до виснаження недотриманням сівозмін, внесенням великої кількості міндобрив, перенасиченням засобами захисту рослин, обробітком полів могутньою технікою з висушуванням та руйнуванням структури ґрунтів і знищенням мікроорганізмів. Тішить лише те, що у нашому краї є дбайливі господарі, які запровадили прогресивні методи роботи в полі, вносять органічні добрива. Певен, якби вони мали можливість узяти в розпорядження землю, люди в селах зажили б так, як мають жити дбайливі господарі.

Тож я категорично проти підступного антиукраїнського, антидержавного задуму тимчасових можновладців, «слуг народу», — розпродажу землі.