Наша пошта

Чи то безлад, чи то санкції...

Микола ЮРЧИШИН.

ДО РЕДАКЦІЇ зателефонувала наша давня передплатниця із Топилівки Чигиринського району Черкащини В. Р. Артеменко. В її голосі — відчай через недбале ставлення до своїх обов’язків деяких місцевих поштовиків. Жінка не скаржиться на несвоєчасну доставку «Сільських вістей» та пенсії. Все це вручають їй без запізнень. Нарікає Валентина Романівна на інше.

Торік 11 грудня у присутності соціального працівника попросила листоношу (бо сама неходяча) із місцевого відділення Укрпошти надіслати грошовий переказ своїй небозі у Санкт-Петербург (РФ). Минув тиждень, але гроші так і не дійшли до адресата. На пошті нічого втішного щодо цього сказати не могли. Тоді В. Артеменко поскаржилась у контактний центр Укрпошти за телефоном 0-800-300-545. Там відреагували миттєво. Але не так, як хотілося б. Наступного ж дня Валентині Романівні просто повернули ту суму грошей, яку вона переказувала. Тоді бабуся попросила свою односельчанку переказати ці кошти у Санкт-Петербург з іншої пошти, що в сусідньому селі Боровиця. Тут обійшлося без жодної проблеми. Наступного дня зателефонувала племінниця і подякувала їй за матеріальну підтримку з нагоди її дня народження.

«Усякі збої можуть траплятися в роботі», — подумала В. Артеменко і 30 квітня нинішнього року знову попросила листоношу переказати гроші в село Горбове Новгород-Сіверського району Чернігівщини на адресу Тетяни Сергіївни Радченко, котра постійно доглядає за могилами її батьків. І як же була неприємно вражена, коли за кілька днів дізналася, що Тетяна Сергіївна її переказу не одержала. Знову зателефонувала на гарячу лінію Укрпошти. Як і того разу, Валентині Романівні повернули її грошовий переказ. У черговий раз попросила односельчанку відправити його на Чернігівщину із сусідньої Боровиці, що за шість кілометрів од Топилівки. Прохання було виконано. Того ж дня Т. Радченко одержала грошовий переказ.

А оце нещодавно В. Р. Артеменко захотілося привітати з днем народження небожа, що мешкає в тому ж Санкт-Петербурзі. Знову попросила зробити це листоношу, але та відмовилася виконати її прохання. Як кажуть, і сміх і гріх. Доведеться знову просити знайому, щоб уже втретє відправила грошовий переказ із Боровиці. От тільки дивується бабуся: чому ж у Топилівці належним чином не виконують своїх прямих обов’язків? Чи, може, Топилівка потрапила під якісь «санкції», а її жителі за них і не чули? Цікаво, що скажуть про це в акціонерному товаристві «Укрпошта»?