• Слово і діло

Вісім кварталів Володимира Зеленського

Василь ПІДДУБНЯК.

Минулого четверга, 20 травня, Президент України Володимир Зеленський звітував про два роки перебування на високій посаді. Відбувалося це вже ритуальне дійство у великому ангарі літакобудівного держпідприємства «Антонов». За декорацію сцени слугували недобудовані українські повітряні судна, серед яких вражала своєю величчю знаменита «Мрія».

Велич і недовершеність — чим не промовисті символи нинішньої України?

ЧИСЛЕННІ журналісти і теле-оператори уособлювали собою народ, а протестувальники, що юрмилися біля центральної заводської прохідної — опозицію. Дійство в авіаційному ангарі тривало цілих три години і, на думку вітчизняних і зарубіжних коментаторів, справило враження і недомовленості, і незавершеності. Питання з ангара лунали різні, але в «народному дусі» — від тих, коли ж, нарешті, закінчиться «епоха бідності» і зростуть пенсії, до тих, чи всі «Слуги народу» цьому народові служать і чи можуть олігархи бути нардепами.

_{Будуємо, будуємо... А що?}

ЦЕ ПРОСТЕ і водночас непросте питання хвилює всю Україну — від пересічного селянина до найвищої посадової особи держави.

Володимир Зеленський із притаманним йому громадянським і професійним пафосом впевнено заявив: «Ми будуємо країну без олігархів. І зараз ви бачите результат — країну для 40 мільйонів, а не для сотні Forbes. І де держава повинна допомагати бізнесу, а не великий бізнес повинен жити за рахунок державного бюджету.

Ми будуємо сьогодні країну, яка не чекає тільки на санкційну політику інших держав. Країна, яка самостійно захищає свій суверенітет, і всередині країни також. І яка сама проводить потужну санкційну політику проти пропагандистів, проти контрабандистів, проти кримінальних авторитетів, ворів у законі.

Ми будуємо сьогодні країну, де всі будуть рівні перед законом. Ми будуємо країну в смарт-фоні. І дійсно ми бачимо результат сьогодні — 10 млн користувачів у «Дії».

Ми будуємо країну, яка будує.

Ми будуємо країну, де «земля належить народу» — це не гасло, а дійсно реформа.

Я дуже цього хочу — будувати справедливу країну, де немає бідності».

_{«Епоха бідності» — це надовго?}

ЯКЩО і ненадовго, то й не скоро закінчиться. Обіцяного сім років чекають, кажуть у народі.

Володимир Зеленський теж так, ставши за вісім кварталів президентства переконаним реалістом, вважає і не приховує цього: «Це («епоха бідності». — В. П.) найскладніше. Те, що я до цього сказав, це буде залежати від моєї волі, і я її проявляю, а далі — підтримка правоохоронців, і сподіваюсь, що я не залишусь сам на сам з цими групами. Тим не менш, я спокійний і зараз, наприкінці другого року (президентства. — В.П.) я себе дуже гарно почуваю і розумію, що я роблю, куди йду...

Що стосується бідності. Непросто, не все залежить від мене. Скажу чесно: тисну на уряд, щоб ми збільшували і мінімалку, і пенсії. Їм непросто і зі мною, з одного боку, з іншого — з наповненням бюджету.

Економіка розвивається не дуже добре, досить повільно через COVID, але, тим не менш, якщо порівнювати з європейськими і світовими країнами, я вважаю, що ми в нормальному стані знаходимось».

«Нормальний стан» — це як, у дусі середньої температури в лікарняній палаті?

Прогноз від Володимира Зеленського: «Епоха бідності завершиться тільки тоді, коли всі будуть сплачувати податки, коли дерегуляція буде і коли держава буде максимально діджиталізована. Все це буде. Обов’язково!»

А далі — чи то виправдовування, чи то натяк: «Не пам’ятаю, чи була на бігбордах «епоха Медведчука». Я думаю, що це частина програми суспільства, а не програми президента. Я вважаю, що ця епоха закінчується».

Не вірите? Тоді слухайте: «Епоха корупції… Я, в принципі, вважаю, що ми зробили багато кроків вперед. Потужна санкційна політика — так, я знайшов інший шлях, через РНБО, але останнім часом почали працювати дуже потужно — і прокурори, і СБУ, і поліція. Ми чистимо від корупції… Вибудувані великим бізнесом вертикалі… Ці вертикалі в кожній інституції України… Я вважаю, що ми почали закінчення цієї епохи. І я точно її закінчу!»

_{А що з «епохою олігархів»?}

ЗА МІСЯЦЬ з лишком до свого нинішнього звіту Володимир Зеленський запропонував РНБО та Офісу президента разом з Антимонопольним комітетом розробити законопроєкт про статус олігарха. В основі майбутнього закону — досвід Сполучених Штатів Америки.

 «Закон (про статус олігарха. — В. П.) в принципі готовий, написаний. Я думаю, що він з’явиться наступного тижня, — заявив Володимир Зеленський. — Головний зміст і філософія — ми не хочемо вбити великий бізнес. Але ми точно вбиваємо поняття і зміст «олігархічний вплив» у нашій країні. Впливу на масмедіа не буде, впливу на політику не буде. Впливу на чиновників не може бути.

Але якщо цей вплив буде, то ці люди отримують квиток під назвою «олігарх». Вони з’являться у спеціальному реєстрі. І тоді цей великий бізнес може втратити велику частину активів, які у них знаходяться за кордоном».

_{Дві больові точки України}

У ГІРКУ «спадщину» шостому Президенту країни дісталася нелегка ноша — кровопролитна і спустошлива війна на Донбасі.

Ще у квітні 19-го, будучи кандидатом у президенти України, письмово відповідаючи на запитання «Радіо Свобода», Володимир Зеленський заявив: «Війну зупинити неможливо. У війні ти або програєш, або виграєш. Ми можемо перемогти. Дипломатією, економічним зростанням та реальним зміцненням армії».

Реальне зміцнення армії відбувається, але ще повільніше, ніж зростання економіки. Українська дипломатія жаданих результатів поки що не дає і навряд чи коли дасть — від України залежить аж ніяк не все. І не все так просто. Це визнає і Глава держави:

«Найголовніший пріоритет — ми будуємо країну без війни. І це правда складний шлях, не дуже швидкий. По цеглинах збираючи цей мир — ось що ми робимо. І ми розуміємо, що мир повинен бути міцний, назавжди. І це залежить від нашої армії.

Вирішення питання війни, деокупація наших територій, все ж таки, ми віримо — тимчасово окупованих, а не назавжди, я точно знаю, що так і буде.

Я хотів би сьогодні сказати, що це не пріоритет, що ми повернули все додому, в Україну… На жаль, це не відбувається.

Скажу відверто, розпочата розмова між Офісом президента і президентом Російської Федерації».

Чи відбудеться ця бесіда, передбачити важко. Кремлівський «вождь» непередбачуваний і хитрий, мстивий і, даруйте, брехливий.

Володимир Зеленський укотре вірить у довгождане завершення війни на сході, одначе не виключає ймовірності її заморожування. Є сумні приклади: Придністров’я в Молдові, Абхазія та Південна Осетія у Грузії, Нагірний Карабах в Азербайджані.

«У нас шахова партія, в якій ми, попри те, що ми білі, відразу були з половиною фігур, — зауважив Володимир Зеленський. — І справді, 99% залежать від Росії. Питання про заморозку конфлікту — це 1%, за який я зачепився, і я ним живу. Ми чіпляємося за цей відсоток дуже сильно, щоб не заморозити конфлікту».

Друга больова точка — окупований Крим.

У рамках Стратегії деокупації та реінтеграції тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя у березні ц. р. створено ключовий зовнішньополітичний інструмент консолідації міжнародних зусиль — Кримська платформа.

Покладаючи на цю платформу серйозні надії, Володимир Зеленський далекий від оптимізму: «Це серйозний ризик для всіх країн, які приїдуть до нас, через ускладнення відносин з Російською Федерацією. Росія дуже важко реагує і сприймає Кримську платформу. Але для нас дуже важливо, щоб у кінці 7 років війни і незаконної анексії українського півострова нарешті з’явилося хоч щось…»

_{Як у кращі часи. Чи ще краще?}

ПРИ ЗЕЛЕНСЬКОМУ в Україні розроблений і в усіх областях реалізовується проєкт «Велике будівництво». Мета проєкту — масштабна розбудова якісної інфраструктури держави.

Володимир Зеленський наголосив: «Я вважаю, що до мене не будувались дороги, нормально не будувались, у тому темпі, в тій якості. Дороги повинні бути вітриною нашої країни.

Коли я її (проєкт «Велике будівництво». — В. П.) закінчу? Коли закінчаться погані державні дороги!

І це не тільки дороги».

Але, як любив казати один великий оптиміст, усе вирішують кадри. На кадрову проблему у чинного Глави держави свій погляд: «Нові обличчя, які були, вони вже постаріли. І вони вже з досвідом. Людей із «потужним досвідом», таких, як Володимир Гройсман, Арсеній Яценюк і Юлія Тимошенко, — таких людей ви не побачите.

За деякі кроки деяких людей, які були чи є поруч зі мною, дійсно соромно. Якщо це невеликі їх промахи, то треба пробачити їх, і вони повинні виправляти ситуацію. Тому що завжди людям треба давати другий шанс. Якщо вони не злодії. Але якщо вони беруть хабарі, то другий шанс давати не можна. Те, що вони такі, на жаль, це моя відповідальність. Якщо вони прийшли зі мною, то я несу відповідальність».

Чинний Президент України на пресконференції у цеху заводу «Антонов», за підрахунками видання «Слово і діло», дав 15 обіцянок. Знову.

Ось деякі обітниці: провести пенсійну реформу; до Дня незалежності України підняти в усіх регіонах «великі прапори»; до 30-ї річниці Незалежності привезти в Україну Конституцію Пилипа Орлика; забезпечити прибутковість «Енергоатому»; не призначати в органи виконавчої влади і не брати в команду Володимира Гройсмана, Арсенія Яценюка і Юлію Тимошенко; закінчити «епоху олігархів» і «епоху бідності»…

«Є багато обіцянок, і я не хочу, щоб вони залишилися в історії як обіцянки, — заявив Володимир Зеленський. — І моє бажання піти на другий термін (президентства. — В. П.) буде повністю збігатись із бажанням суспільства. Це буде дуже залежати від того відсотка речей, які я пообіцяв і зробив чи не зробив. Подивимося, як буде».

Подивимося…