Добрий господар

Екзотичний «огірок» зі смаком солодкої редиски

СЕРЕД розмаїття гарбузових культур зустрічається чимало незвичайних. Це і люфа, і кивано, і момордика, чайот, мілотрія, касабанана, ангурі, бенінказа, тладіанта ... До цього переліку слід додати трихозант.

У цієї рослини невеликі, але абсолютно неординарні квітки, що нагадують майстерно вимальовані морозом на вікні сніжинки. Цікавий і зовнішній вигляд вигнутих кільцями (немов змії) плодів, що сягають у довжину іноді понад метр. Незважаючи на те що трихозант зараховується до родичів огірка, смак його швидше нагадує солодку редиску, ніж огірок.

Батьківщиною трихозанта вважається Південно-Східна Азія, а точніше, Китай. Там його вирощують як звичайну овочеву культуру. Їстівне у трихозанта все — плоди, листя, стебла, вусики. У Китаї його варять, смажать, маринують.

Поширенню трихозанта заважає занадто довгий період вегетації.

Утім, насправді з цією культурою все не так складно. Якщо поставити собі за мету, то вирощувати цей незвичайний «огірок» можливо й у нас, потрібно лише ознайомитися з його особливостями.

Трихозант (Trichosanthes) являє собою однорічну ліану з довжиною батогів 3-4 метри. Листя різьблене, невелике, квітки білі, довгі прямі або звивисті плоди.

Жіночі квітки трихозанта розташовані поодинці. Чоловічі зібрані пучками. Ввечері рослина видає тонкий солодкий аромат, що нагадує жіночі парфуми з чарівними нотками жасмину.

Не менш дивовижні плоди цієї рослини. На початковій стадії розвитку вони нагадують довгі зелені загострені до носика огірки. Але в міру росту і достигання змінюють забарвлення, стаючи спершу смугастими, з білими смужками, а потім — помаранчевими, з нерівномірною інтенсивністю забарвлення. Залежно від виду можуть виростати завдовжки від 50 до 120 см.

Усередині плодів трихозанта розвивається досить велике насіння, одягнене у своєрідну м’ясисту оболонку.

Агротехніка трихозанта дуже нагадує правила вирощування огірків. Культура не переносить температур нижче плюс 10^ОС і навіть за короткочасного похолодання може загинути. Висаджувати в ґрунт її необхідно тільки після того, як мине небезпека зниження температурного режиму нижче критичної позначки. Це приблизно кінець травня — середина червня.

Крім того, од висадження у ґрунт до зняття перших плодів, залежно від виду і погодних умов, у трихозанта минає 60-90 днів. Тому, спираючись на дві ці особливості, культуру рекомендується вирощувати розсадним способом і, по змозі, в теплиці (крім південних регіонів).

Насіння висівають одразу в окремі стаканчики (щоб уникнути процесу пікіровки, який баштанні погано переносять), до появи петельок ємності накривають плівкою або склом і тримають при температурі близько 25-28^ОС.

Як тільки мине загроза приморозків, а температура повітря встановиться в межах 18-20^ОС, розсаду загартовують і висаджують у відкритий ґрунт. Для ліпшої приживлюваності за кілька днів до висадження її можна обробити одним із доступних препаратів, що стимулюють адаптацію рослин.

Спочатку молоді рослини трихозанта мають вигляд досить кволих. Але поступово ліани нарощують вегетативну масу. Тому відстань між рослинами має бути приблизно 50-60 см. Грядку плануйте в найтеплішому місці.

Трихозант інтенсивно нарощує наземну масу, тому доцільно для нього облаштувати опору. Як і огірки, його можна пускати на заздалегідь встановлені шпалери або спеціально розтягнуту сітку, стіни альтанки, паркан. Але, крім того, щоб скоротити період достигання плодів і приборкати ріст трихозанта, рекомендується проводити регулярне прищипування, залишаючи у рослини тільки центральне стебло і бічні пагони з однією-двома зав’язями.

Можна вирощувати трихозант і без опори. В такому разі формування не потрібне, урожай буде вищим, але існує ймовірність загнивання плодів, особливо якщо літо видалося дощовим.

Трихозант любить полив. На ранніх етапах він може бути помірним, але чим старше стає рослина, тим більше вологи потребує, надто у період визрівання плодів. Поливати краще теплою водою (18-24^О С) під корінь, щоб не мочити листя і ніжні батоги рослини.

Не зайвим буде і підживлення, проте надмірне внесення добрив провокує посилений ріст рослини і вповільнює достигання врожаю.

Попри те що на ранніх етапах розвитку плоди трихозанта нагадують плоди огірка, визрілі, вони відрізняються від них формою, кольором та смаком. Однак повністю оранжеві плоди вже не годяться в їжу — починають гірчити, їх залишають на насіння. На стіл потрібно зривати недостиглі «огірки» масою 150-200 г. Сирими на смак вони нагадують солодку редиску. Крім споживання в сирому вигляді, їх можна смажити, варити, тушкувати і маринувати.

Використовується трихозант і в народній медицині. Відвар з його насіння та стебел справляє сечогінну дію. Коріння — ранозагоювальну. Солодку м’ясисту оболонку насіння і власне насіння рекомендують застосовувати для лікування виразки шлунка. Плоди трихозанта багаті на вітаміни і корисні речовини.