Весела світлиця

Господар «Веселої світлиці» Юрій ІЩЕНКО.

• Народ і влада

Космонавти

Володимир СУБОТА.

м. Харків.

У нас народні депутати, як космонавти. По грішній землі не ходять, а ширяють у височині. З тої висі хіба можна розгледіти бідну бабу Нюру з її пенсією на рівні прожиткового мінімуму, фермера Сашка із «Білорусом», на якому не те що орати, за ворота страшно виїхати, чи сім’ю тітки Федори з одинадцятьма ротами в однокімнатній? Звичайно, що ні. З космосу видко лишень автозаводи, металургійні комбінати та обленерго. Тому й не дивно, що народний обранець турбується тільки про те, що бачить.

Ні, наші нардепи не хворіють на курячу сліпоту. У передвиборну кампанію вони враз дружно прозрівають і вже бачать перекручену прокладку на крані у вдовиці і порожній холодильник в інваліда війни. Феномен? Ні. Реалії сьогодення.

— Панове! Що ми на сесіях все про власну безгрішність, збільшення зарплати урядовцям, безпроцентні кредити фірмам, офшорні зони... У нас усе є: автомобілі, квартири, дачі. Може, варто було б потурбуватися про душі простого народу, — якось говорить нардеп колезі.

— Справді треба, — відповідає колега. — Не завадило б душ по двадцять виборців закріпити за кожним народним депутатом.

Мчать із надзвуковою швидкістю вулицями ракети з крутими номерами. Розступись, народе, недоумки на «Тавріях», звільніть дорогу, бо слуга народу везе аспірин бідному виборцю у будинку № 5 на Арматурному провулку.

А стан невагомості просто вводить у транс наших парламентарів. Мов ті повітряні кульки. З кожною сесією дедалі більше й більше надуваються.

Виборці шанують своїх космонавтів. Ой, як люблять. Усі гаряче підтримують не тільки збереження, а й збільшення пільг народним депутатам: зберегти їм безплатний проїзд у трамваях і тролейбусах, виділити службовий трактор для поїздки у села для зустрічей із виборцями, надавати безкоштовне медичне обслуговування у поліклініках округу, продавати засоби від гризунів і тарганів із 10-процентною знижкою, у громадських туалетах обслуговувати поза чергою, заборонити піднімати будь-які тягарі, важчі за ложку чи виделку, всім видавництвам надсилати контрольні екземпляри виданої літератури кожному народному депутатові для підвищення їхнього культурно-освітнього рівня, виділити парламентарям по п’ять гектарів для облаштування полів для гольфу і кінних манежів.

Багато охочих стати космонавтами у Верховній Раді, та мало кому усміхається фортуна. Бо не сталевими м’язами, чудовим вестибулярним апаратом і професорським розумом проторюється туди дорога. Дід Онисько із Решетилівки казав: «Синку, оті космонавти, як малі діти, котрих дорослі зацікавили грою у захисників демократії. Вони вважають, що з небес усе бачать, у всьому розбираються і відтак мають право судити-рядити, а ми вдаємо, що віримо у те. Так і граємося»... Один з одним... Аби не нудьгувати!