• Продовження теми

Шила в мішку не втаїш

Віталій НАЗАРЕНКО.

Чернігівська область.

Держпідприємство «Дослідне господарство «Івківці», що в Прилуцькому районі на Чернігівщині, не вперше потрапляє в поле зору нашої газети (див. «СВ» за 24 липня та 18 серпня 2020-го, «Битва за врожай» і «Хочете нового Майдану?» відповідно). Воно обробляє 4800 гектарів землі поблизу села Івківці. Окрім вирощування зернових, тут утримують велику рогату худобу, займаються свинарством.

_{Прелюдія до старту}

ТОРІК на початку травня керівником підприємства стала Анна Миколаївна Кравченко. Господарство працювало, трудівники справно одержували заробітну плату, середній розмір якої становив 9 тисяч гривень. А першого червня за поданням прокуратури НААН України відсторонила Кравченко від виконання обов’язків директора, як фігуранта провадження, хоча жодних підозр їй вручено не було. Жінка певна, що все це робилося задля того, аби завести на підприємство «потрібних» людей. Те, що відбулося, вона називає рейдерством. За її словами, нові обличчя, які чомусь вважають себе небожителями, побачили успішне підприємство із великою земельною площею і захотіли стати його власниками. Все це прелюдія до старту ринку землі, не приховують своєї думки селяни.

Після цього було кілька гучних скандалів жнивної пори, коли невідомі прибули на власних комбайнах і почали збирати (читай — красти) врожай, посіяний та вирощений на полях дослідного господарства сільгосппідприємствами, які уклали з ним договори. Були поліція, спецпризначенці, сутички із селянами, блокування техніки…

Бюджетоутворювальне підприємство з понад тисячею робочих рук, племінною худобою, де чи не найвища у країні орендна плата за землю, опинилось у тривозі на роздоріжжі. Як же змінилося життя цього дослідного господарства від минулого літа?

_{Корови лежали на вулиці}

ЗА КОЛИШНЬОГО керівництва Ніна Гавриленко (на фото) працювала на току. Її посада офіційно звучить як робітник із комплексного обслуговування сільськогосподарської техніки. Втім, на току роботи їй тепер нема.

— Перекидають то на молочну ферму, то до свиней. Зимою мету сніг на фермах, влітку рву бур’яни, — розповідає жінка. — Значно впала заробітна плата. З липня я отримувала близько трьох тисяч гривень. Оце тільки у квітні мені виплатили мінімалку — 4700. До того зарплата в мене була хороша. Я працювала на ставці й одержувала на руки 7500 гривень, а в сезон — по 9-10 тисяч.

Подібне повідала і Валентина Коваленко — вона також працювала на току, і її перевели на ферму.

— Я навіть мінімалки не отримувала, це тільки перший місяць нам дали 4700 гривень, — підтверджує жінка. — Все через те, що ми невгодні, бо виступаємо за колишніх керівників.

Обидві працівниці підтверджують, що бачили, як помирала худоба. «У нас у господарстві корови коричневі, а завезли чорно-рябі. Кілька тижнів тому я бачила, як вони лежали надворі», — каже Валентина Коваленко. «Я не знаю, що з ними не так, — додає Ніна Гавриленко. — На мою думку, це «бройлерні» корови, не пристосовані до наших умов. Їм потрібні особливе утримання та спеціальні корми. Корови лежали, і ми не зрозуміли, куди їх діли…».

_{«Розкрадання були шалені»}

СЕРГІЙ Мелешко зафіксував на телефон, що робилось із корівками. Каже, не міг більше дивитися на знущання з худоби і безлад. «Мене звільнили наступного дня після публікації відео, — стверджує чоловік. — Заступниця директора Інна Рибальченко у грубій формі мені сказала, щоб я покинув територію і більше не з’являвся».

Сергій працював в охороні поля. Коли ж змінили керівництво, то змінилося й ставлення до старого штату.

— При цій владі мене завозили бозна-куди, викидали, як собаку. Я по дощу приходив пішки до села, — говорить колишній охоронець. — У жнива мене звідти прибрали. Розкрадання були шалені. Перші 20-40 рядків на полях кукурудзи не залишалося. Я керівництву казав, що в нас крадуть. Після цього мене перевели на ферму відкривати ворота».

За словами Сергія Мелешка, крім нього, звільнили багатьох працівників. Замість них оформляють нових, не місцевих, — із Прилук і Ладана. На роботу їх возять. Чоловік стверджує, що ставлення до тварин у господарстві жахливе: «Був випадок, коли корова розродилась і в неї почались ускладнення. Приїхав ветеринар, у якого не було ні медикаментів, ні інструментів. Вони щось там робили, а корова на ранок пропала. Звідки така жорстокість, я не знаю».

_{Прохід заборонено!}

СПРОБИ зв’язатись із директором та заступником господарства за номерами телефонів, які надали працівники ферми, виявилися марними. Зате на горизонті в центрі села, де зі­бралися люди, намалювався місцевий активіст і, як подейкують, кандидат на старосту Вадим Череп, який став переконувати всіх у тому, що в корівнику порядок, щоправда, провести нас туди він не погодився. Ми намагалися потрапити на ферму самостійно, однак дорогу на вході загородив двометровий охоронець. У неформальній розмові він повідомив, що працює тут кілька тижнів, а на роботу їздить із Ладана.

У мережу потрапив висновок перевірки комісії з Національної академії аграрних наук України, в якому йдеться про те, що інформація про катастрофічний стан тваринництва в «Івківцях» не відповідає дійсності. «На час перевірки господарства запаси кормів становили: 853 тонни силосу, 159 тонн сіна, 329 тонн соломи, 200 тонн жому, 26 тонн комбікорму. Всі корми високої якості. Годівля здійснюється згідно з розробленими раціонами… Ветеринарно-санітарний стан приміщення і тварин задовільний. Стан поголів’я корів і ремонтного молодняку оцінюється середнім рівнем угодованості», — йдеться у документі. У висновку навіть прозвітували про суттєве збільшення надоїв: «Середньодобовий надій на одну корову у 2020 році становив 13 літрів, у 2021 році (на час перевірки) — 21 літр».

Перевірити правдивість зазначених даних навряд чи вдасться. Разом із тим виникає запитання: якщо на підприємстві дійсно все гаразд, то що приховувати від журналістів?