Субсидійний наступ

Олена КОЩЕНКО.

Як повідомляла наша газета, в Україні після набуття чинності з 1 травня 2021 року новацій щодо нарахування субсидії суттєво обмежилося коло домогосподарств, які можуть на неї претендувати. Зокрема, тепер права на одержання державної допомоги на оплату житлово-комунальних послуг позбулися сім’ї заробітчан.

_{Допомога «по-новому»}

НАГАДАЄМО: згідно з урядовою постановою №420 від 14 квітня цього року, всім українцям, які отримують субсидію, впродовж травня — вересня необхідно написати нову заяву-прохання про допомогу та подати в управління соціального захисту населення райдержадміністрації вже значно докладнішу декларацію про свій майновий і фінансовий стан.

А щоб сім’я не втратила права на виплати, всім її працездатним членам, які досягли 18-річного віку і ніде не навчаються (або ж декларують середньомісячний дохід нижче мінімальної зарплати по країні), потрібно стати на облік у місцевій службі зайнятості. Передовсім ця новація зачепить заробітчан. Адже всі вони потенційно значаться як безробітні, якщо зареєстровані за однією адресою з кимсь із рідних — отримувачем субсидії.

У категорію тих, кому субсидія віднині не призначається, можуть увійти і ті, хто одержав у дар або успадкував певне майно, скажімо земельну ділянку. А також ті, чиї діти або родичі працюють за кордоном і пересилають гроші в Україну. Будьте певні, у фіскальних органів є змога це перевірити.

На отримання субсидії не зможуть претендувати домогосподарства, якщо бодай хтось із членів зареєстрованої за однією адресою родини перебував за кордоном загалом понад 60 днів на рік (окрім як на лікуванні, у відрядженні, що підтверджується відповідними документами).

Крім того, право на субсидію втрачають домогосподарства, якщо будь-хто з їхніх членів протягом 12 місяців перед зверненням за призначенням допомоги здійснив покупку на суму понад 50 тисяч гривень, у тому числі будівельних матеріалів, меблів, побутової техніки. А також валюти. Щоправда, як це можна буде проконтролювати, якщо людина добровільно не вноситиме даних про ці операції до декларації, наразі до кінця не зрозуміло. Адже із серпня 2017 року українцям дозволили обмінювати валюту без паспорта на суму до 150 тисяч гривень. Тобто 50-тисячний обмежувальний «поріг» у цьому разі перевищено втроє.

І це ще не все. Обчислюючи розмір допомоги, також враховуватимуть дохід від банківських депозитів, сума яких перевищує 25-кратний розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня року, коли призначається житлова субсидія. Оскільки прожитковий мінімум для працездатних з 1 січня 2021-го визначено на рівні 2270 гривень, то йдеться про 56 750 гривень. Це стосується, до речі, й пенсіонерів, які, може, раніше десятиліттями накопичували суму, щоб тепер щомісяця мати з неї якийсь доважок до своєї мізерної пенсії.

Водночас згаданою постановою уряд скасував діяльність та повноваження комісій, утворених місцевими органами влади, щодо прийняття рішення про призначення житлових субсидій в окремих випадках за наявності умов, за яких така субсидія не призначається. До відома: у березні 2021 року житлові субсидії, надані за рішеннями таких комісій, мали 34% усіх одержувачів. Тобто раніше можна було звернутися до місцевих органів влади з проханням «увійти у становище», наприклад, якщо субсидіант має понаднормову площу житла або ж розлучений, існують певні проблеми у родині. Тепер, повідомило Міністерство соціальної політики, житлова субсидія призначатиметься тільки на загальних підставах.

_{Бідний кожний другий}

ОТАКИЙ нині має народ новий, сказати б, субсидійно-каральний сюрприз від влади, який, за словами Прем’єр-міністра Дениса Шмигаля, «забезпечить справедливість у нарахуваннях». І це тоді, коли й до цього вже діяла низка обмежень для охочих отримувати субсидії. Вони й надалі зберігаються. Сьогодні в Україні близько 3 млн домогосподарств отримують субсидію на оплату житлово-комунальних послуг. Хоча гостру потребу в них через свій поганий матеріальний стан мають значно більше українсь-ких сімей. І причини такого явища загальновідомі.

Час коронакризи став особливо провальним для добробуту українців. В опублікованому звіті Світового інституту дослідження розвитку економіки Університету ООН ідеться, що через пандемію в Україні 50,8% населення опинилося на межі бідності, навіть злиднів. 20,4 мільйона — саме стільки співвітчизників потенційно виживають щомісяця на суму, що не перевищує встановленого в державі прожиткового мінімуму.

Очікувано зросла і кількість безробітних. І хоча Держстат звітує про 480 тисяч шукачів роботи, проте і нефахівцеві зрозуміло: це лише видима частина «айсберга». Насправді безробітних в Україні набагато більше, адже аж ніяк не всі реєструються в центрах зайнятості. У період карантину десятки тисяч людей закрили свій бізнес і теж не поспішають працевлаштовуватись деінде, розраховуючи, що власну справу незабаром пощастить відновити. Дехто ж перебивається разовими заробітками. І таких, на думку експертів ринку праці, щонайменше 1,8 мільйона.

Додаймо до цього ще кілька мільйонів наших співвітчизників, які вважають за краще працювати (бодай тимчасово) за рубежем. Саме на них (опосередковано через їхні родини, що живуть удома) нині й розпочала податковий та субсидійний наступ наша влада, декларуючи активну «боротьбу з бідністю».

Забули, мабуть, «слуги народу», що впродовж попередніх десятків років кошти, що їх пересилали додому трудові мігранти, фактично рятували економіку України. Зокрема, позаторік грошові перекази мігрантів були співмірними із прямими іноземними інвестиціями та міжнародною фінансовою допомогою. Також саме від них, а не від інвесторів, до країни надходить значний обсяг твердої валюти.

Але, як зазначають обізнані люди, у випадку із заробітчанами справа не тільки у грошах. Сьогодні держава інтенсивними темпами втрачає свій найцінніший капітал — людський. «Чемоданні настрої» населення дедалі наростають. Хто тільки може вирватися з лещат злиднів у пошуках заробітку по світах, той це робить за першої-ліпшої можливості. Українці, працьовита і тямуща титульна нація, не конфліктна і не проблемна для світу, не бачать для себе перспектив на батьківщині.

_{Ринок праці — тест на дієздатність влади}

ТОЖ можна зробити висновок, що найближчими роками наших заробітчан за кордоном менше не стане. Водночас дедалі більше їх наважується залишатися там на постійне місце проживання. «Головний фактор, який спонукає українців їхати працювати за кордон, — це велика різниця між заробітними платами в нашій країні та в інших країнах, а також відсутність прогнозованого майбутнього. Люди не бачать свого майбутнього в Україні. Я думаю, що найближчими роками трудова міграція не буде зменшуватися, а буде перетворюватися на еміграцію, коли люди забиратимуть свої сім’ї та залишатимуться за кордоном назавжди», — наголошує президент Всеукраїнської асоціації компаній з міжнародного працевлаштування Василь Воскобойник.

Вітчизняний ринок праці — пряме віддзеркалення економіки України, яка перебуває у глибокій кризі. Чи не за рахунок безробітних і заробітчан, бува, нині взялися піднімати її з руїн і колін? Вочевидь, після невдалого торішнього блокування урядом чартерних рейсів із трудовими мігрантами, коли це не подіяло і спротив людей натомість тільки наростав, тепер хочуть здерти останню шкуру з родин заробітчан. Нагадаю: ще минулого року Президент Володимир Зеленський назвав повернення українських трудових мігрантів до України і створення для них умов для самореалізації одним із пріоритетних завдань на посаді. А Прем’єр-міністр Денис Шмигаль пообіцяв створити сотні тисяч робочих місць із зарплатою 6-8 тисяч грн, тобто на руки люди отримають 4-6 тис. грн, або 200 євро. Хотілось би порадити можновладцям самим пожити на обіцяну ними зарплату або в родині субсидіантів, на нібито таємні доходи яких нині так ревно ведеться полювання.

І субсидійний наступ на родини заробітчан триває. Та чи ж винні ті, кому доводиться гірко й тяжко працювати на чужині, що вкотре луснула широко розрекламована мильна бульбашка обіцянок влади народу про побудову щасливого життя в Україні?

Втримати людей в Україні можна роботою, конкурентною зарплатою і соціальними гарантіями. Наразі ж більше користі, якщо заробітчани й надалі працюватимуть за кордоном і відправлятимуть грошові перекази, аби підтримати свої родини, а через них і економіку України.